Укоренение черенков винограда в домашних условиях

[MixaP]

Родственник на днях подсунул газету ''Сільські вісті'' за 29.10.2010р. , статья: Живцювання винограду у відкритому грунті http://www.silskivisti.kiev.ua/18563/Dobriy.php?n=7073. Очень рекомендую прочитать, а знатокам по возможности прокоментировать. Косой срез чебука сверху (не снизу) для лучшего стекания капель воды не на почку!, а на усик? Нижнюю почку можно выламать? Это и многое другое оч. интересно. Статья небольшая, если нельзя, а только ссылкой, то модераторы пусть удалят.

Живцювання винограду у відкритому грунті
Живець — це мов велика насінина, тільки проростити його дещо важче.
Найкращий час для нарізання живців — осінь, від початку листопада до морозів. У цей час живець має найбільше запасів. Виноград майже не припиняє життєдіяльності, і навіть взимку він дихає і ростуть корені, а на це витрачаються запаси речовин з деревини. Звичайно, і весняний, зрізаний до початку сокоруху, живець можна укорінити, але шансів уже менше.
Найліпше нарізати живці завтовшки не менше олівця, завдовжки 30-40 см, тобто з 3-4 бруньками. Тонші живці дадуть дуже слабкі кущі і укорінятимуться гірше. Довші — будь ласка, але з ними незручно працювати, їх важче садити.
Зрізавши живці восени або взимку, не тримайте на повітрі довше доби, особливо в теплі: вони одразу починають «прокидатися», дихати, випаровувати воду. Тому якомога швидше покладіть їх на зберігання: прикопайте в незатоплюваному місці в траншею із землею або піском середньої вологості. Глибина закопування — 15-25 см. Щоб живців не дістав лютий мороз, непогано накрити траншею соломою або листям.
На початку квітня, тобто коли встановиться позитивна середньодобова температура, дістаньте живці з укриття й обріжте гострим секатором.
Нижній зріз роблять під самою брунькою, горизонтально. Верхній — на 2-3 см вище над брунькою, навскоси, із нахилом зрізу до вусика, щоб вода стікала не на бруньку. Краще, якщо живець і починається, і закінчується вусиком. Вусики у винограду не на кожному вузлі, кожен третій вузол без вусика. Але саме у вузлах з вусиками є мембрани — перегородки усередині коліна. Якщо живець обмежений мембранами, він втрачає значно менше вологи і стійкіший до її нестачі.
Нижню бруньку вищипайте. Нижню третину, а то і половину живця прошкребіть ножем — зробіть два-три поздовжні прорізи кори (борозенки) або пошкребіть пилкою з обох боків. У ранках утворюється калюс, а з нього — зародки коріння, маса якого буде значно більшою.
Обрізані з борозенками живці ставлять у відро і повністю заливають водою на добу-дві. На відро води бажано додати столову ложку меду: в ньому є стимулятори і ферменти. Відро з живцями має стояти в прохолодному місці, інакше живці затхнуться. З цієї ж причини не можна тримати їх довше двох діб.
Після замочування корисно на 2-3 години опустити живці нижніми кінцями в кореневий стимулятор. Цей захід для добре розвинених живців не обов’язковий, проте необхідний для ослаблених.
Після цих процедур живці можна садити відразу в шкілку, а можна заздалегідь розбудити, тобто прискорити утворення калюсу. Ця операція зветься кільчуванням.
Для розбудження потрібне тепло. Вологи повинно бути рівно стільки, щоб живці не висохли: у теплі миттєво розвивається гнилизна, і тканини гинуть при щонайменшому браку повітря. Пучки живців, що вже «напилися» води, потрібно пересипати злегка вологою тирсою або обгорнути вологою, але не мокрою ганчірочкою, загорнути в плівку або пакетом так, щоб зовні залишилися тільки верхні зрізи, і покласти на шафу в кімнаті. Тепер головне — не прогавити момент! Зазвичай через 12-15 днів з борозенок і нижнього зрізу з калюсу починають проростати кореневі «горбики» — зародки коренів. Якщо перетримати їх у теплі — погниють! Звичайно за два тижні кільчування живці висаджують у шкілку.
Складність подальшого розвитку живців у тому, що бруньки прокидаються раніше коріння: перші вже при плюс 100С, а останні тільки при 150С. Якщо повітря тепле, а грунт ще холодний, що якраз часто і трапляється весною, то бруньки починають «плакати», вони швидко ростуть і вимагають води, а коріння ще не відросло. Ось у цей період живець і може загинути. Як же бути? Потрібно або прискорити розвиток коріння, або пригальмувати розвиток пагона. А краще це поєднати.
Враховуючи такий чинник, шкілку потрібно розміщувати на підвищенні зі схилом на південь. Земля має бути розпушена органікою і піском. Все це дозволяє грунту рано і добре прогрітися. Живці треба садити вертикально, а довші 30 см – із нахилом, верхньою брунькою догори, щоб пагін ріс без вигину. А щоб загальмувати проростання пагонів, їх повністю засипають пухким грунтом або піском. Коли пагони проростають, вони без зусиль пробивають це укриття.
Можна прискорити прогрівання грунту, укривши грядку плівкою. Проте в цьому випадку грядку заповнюють піском, сумішшю піску з невеликою кількістю перегною або прілої тирси, лушпиння: плівка перешкоджає випаровуванню, і при сильних дощах у звичайному грунті коріння може загнити.
Плівку натягують на підняту грядку з усіх боків. Грядка опиняється ніби в парничку. Живці садять за допомогою загостреного кілочка прямо крізь плівку, в проткнуті отвори. Коли пагони досягнуть висоти півметра, плівку треба або прорізати, або засипати зверху, щоб запобігти перегріванню грунту. Поливати школку можна тільки під корінь, інакше саджанці захворіють.
Підживлювати і обприскувати шкілку потрібно приблизно так само, як і дорослий виноград. Як би ви не старалися, частина живців зазвичай укоріняється погано, а деякі гинуть. По-перше, як завше, поспішаючи, про щось забуваєш. По-друге, відіграють свою роль примхи погоди. Нарешті, є сорти, що укоріняються гірше за інші, — той же Восторг.
Проте з цим можна миритися.