Карпаты "круглый" год

[natabu]

Лучше бы не приходил сюда турбизнес, испохабят природу, устроят развлекательный центр с водными "бананами" и разноцветными зонтиками.
А так - малолюдный пляж, где больше отдыхает местное население, дети.
Кто-то приделал доску, мальчишки с нее прыгали в воду, ныряли. Их лица были озарены счастьем, радостью.

У входа мы видели:



Как только местное население не просит о чистых обочинах, а толку. Там же на пляже дамочка оставляла пластиковую бутылку и стаканы. Мы ей легонечко так сказали, что здесь мусор нужно уносить с собой, нет мусорников. Она ответила, что это проблематично. У нее руки были заняты покрывалком, сумкой с какими-то продуктами, пляжными аксессуарами.

Пусть лучше побольше людей едет в Турцию, Египет. Там им будет хорошо, сервис их любимейший, мусор за ними будут убирать. А эти жемчужины нашей природы останутся в первозданном виде для простых людей, которые ими дорожат, ценят, любят свою землю.

[natabu]

Накупалися ми, відпочили в спеку в тіні дерев. Обідня пора вже давно минула. Пора збиратися на ШешОри. Це всього кілька кілометрів, там і пообідаємо. Господар рекомендував нам ресторанчик на березі річки, і дома його нам знайомі прихвалювали, так що - в дорогу.

Приїхали. Село Шешори славиться красими водоспадами. Саме вони нас і цікавили.

Орієнтиром була велика будова готелю, там парковка, на другій стороні дороги ресторан. Будова дуже псуваа вигляд цього місця, але нічого не вдієш, колись його збудують і все налагодиться. Перед нами був міст через ріку, справа перед мостом - ресторан.



Ресторанчик сподобався, він над річкою, і їжа смачна. Лише офіціанти здивували. Вони такі запрацьовані. Підійшла сувора дівчина, брови складені в купку, ми стали почуватися, як учні в школі. Я запитала, що таке "юшка по-гуцельськи". "Немає" - гИркнула дівчина. Ну що ж , я не питала, чи є, а питала, що це таке. Ми її не стали дратувати. Зробили замовлення пообідали. Ще цікавинка: страви на мангалі там готує чоловік китайської зовнішності. Але це не проблема, було смачно.

Пішли дивитися водоспади. За огорожею будови 2 кіоски, бідненьких, іржавих. Ми запиталися дороги. Нам приязно розповіли де великий водоспад, і куди йти на малі водоспади. Ми пішли на великий. Для цього завернули за ріг кіоска, між ним і страшненьким парканом йде стежечка до річки.
Повернули на стежечку і ... жах! Справа гора сміття. Хтось там його давненько складає, кульки з сміттям, просто сміття. Стало досить неприємно, але що ж , спускаємось стежечкою вниз. Ріка.



Стежечка закінчилася, далі йдемо, якщо можна так сказати, карабкаємось, стрибаємо, переструбуємо з каменя на камінь. Інакше не пройдеш, до річки не підійдеш, берег - неширока 1-2-3 м кам'яниста полоска.

[natabu]

Навколо чимало людей. Пляж. Одні купаються, приймають водні процедури: падіння води на плечі і інші частини тіла, гідромассаж, інші сидять, або лежать на кАменях.

[natabu]

Якось я дуже втомилася, таке ходіння по камінні не для мене. Присіла відпочити, а чоловік пішов ще подивитися, пофотографувати.



Ми звернули увагу, що в Карпатах, саме на Гуцульщині, часто зустрічається слово "Гук". Біля Яремчі є водоспад Гук, у Косові - база "Над Гуком", і тут садиба "Гук". Намагалися вияснити, що означає це слово. У Косові біля річки спиталися перехожого, він сказав, що це місце, де купаються. Аж потім від господаря дізналися, що гук - це означає водоспад.

Подивитися малі водоспади вже не вистачало сил. Кінцевим пунктом нашого маршруту було місце, де дуже великі пороги, вирує ріка. Господар нас попередив, щоб ні в якому разі ми там не купалися. Вода може "схопити за ноги, затягнути під камені, або під скелю, звідти вже не виберешся". Ми там не побували.
Можливо настрій вже був не той. Гамірне місце, багато людей... Ми вирішили повертатися у Косів. Чомусь водоспади у Шешорах на нас особливого враження не справили.



По дорозі мені приходить ідея. Я починаю вмовляти чоловіка лишитися у Косові ще на 1 день. Підкоректуємо плани, все встигнемо. Що дома, клопіт, біготня. А тут ми можемо ще 1 день провести на річці, в казково - красивому тихому місці. Ми будемо цілий день відпочивати на пляжі, купатися, і що важливо для мене, знайдемо витік вапняку.
Вмовляла, вмовляла, та таки вмовила.
З дозволу господаря ми залишилися ще на 1 день.
Наступного дня вранці господар хотів нам запропонувати новий маршрут, але ... якби було більше часу...

[Сынуля]

С одной стороны да, а с другой эта территория должна зарабатывать деньги. Опять же для сохранения ее. Почему в нормальных странах куча заповедников, которые посещают туристы и все нормально. Парки и деньги зарабатывают, и сохраняют. Мы что ущербные? Почему такую красоту нельзя сделать заповедной зоной? Почему должны все всё рушить? Должен же народ, живущей в нашей стране понять, что это ЕГО страна и ее надо беречь!
Жду продолжения.

[George_0705]

Даа, Наташа, https://www.youtube.com/watch?v=8S0aF-gtWSM
Особливо сподобалося фото у пості 225, де купка чоловіків у воді рукамми підтримують скелю - думаю, то є вже перші "ластівки", що зрозуміли : досить Карпати нищити, негайно треба рятувати...
---------------------
Спасибо, Наташа, за увлекательный рассказ. У Вас, определённо, есть способности к эпистолярному жанру...

[natabu]

Ми шукали, обходили скелі вздовж річки і знайшли.



Господар казав, що це струмінь рідини, що витікає із скелі, попадає в річку, у воді пінить і бурлить. Пару днів тому пройшли сильні дощі, його могло змити.

У скелі отвори. Новколо них засохли частки "вапна". Їх дуже добре видно. Вони неначе викристалізувались на поверхні скелі.

І там ми побачили скельну папороть.
Костянець волосовидний - Asplenium trichomanes L.

http://flower.onego.ru/paporot/aspleniu.html



Скеля біля річки має висоту приблизно 2,5 м. Зверху цілі сімейки аспленіуму.



Також ми зустріли костянець неподалік на схилі гори



У мене в саду теж є ця папороть. Тепер буду знати, які умови їй потрібні, добавлю гашеного вапна на землю, хвойногоо опаду з торфом і сухим сфагнумом - як мульчу, а камені такі у нас також є.
Дам посилання на цей пост у профільній темі.

[natabu]

Ми провели чудовий день на пляжі. Ось де справжній відпочинок.

Колись ми їздили на кілька днів у Карпати з друзями, які звикли щороку відпочивати в Турції і у Єгипті. Повертались додому і запитали дитину, дівчинку 13-ти років, чи їй сподобалось відпочивати в горах. Вона відповіла, що так, це такий відпочинок, після якого не треба ще відпочивати.

На наступний день ми поверталися додому. Дорогою говорили про наш відпочинок, відпуску. Думали - гадали: а куди ми поїдемо наступного року, в Косів, чи у Ворохту?

У Ворохту? Чи в Косів?

На цьому закінчую свою розповідь. Дякую Вам, мої читачі, форумчани, за увагу. Хто любить красу природи, гори, річки, водоспади, чисті ліси, тишину, спокій, приїжджайте відпочивати у Карпати.