Моя матуся лежить уже майже три роки...
дємєнція... пам"ять стиралася участками-кластєрами... Зараз інколи вважає, що вона в лікарні, на мене хоча й каже Таня-дочка, але просить погукати другу-таню... і тут же - ой, дівчата, ви всі такі добрі та хороші, я вас путаю ... Я постійно повторюю, що я - єдина, хто її доглядає... погоджується, а тоді питає - коли її в дурдом відвезуть... або чекає міліціонєра - хоче давати показання...
Яка-така-евтаназія... коли мамі боляче, вона стогне-плаче-кричить, та просить Б-га скоріше забрати її, але смак до їжі не втратила, їсть із задоволенням...
У сусідів померла баба Фрося, останні два тижні тільки лежала, до того бігала, а останній тиждень відмовилася їсти... але у неї з головою було погано давно після ДТП, коли перестала пізнавати своїх близьких і дошкуляла поведінкою,
то її стали закривати в кімнаті без газа та всіляких приборів, і то вона умудрялася тікати, ловили по снігу босу...
Для себе особисто - я
за евтаназію, не хочу лежати нічкємою-овочєм та завдавати клопіту дітям...
