Нина Мирошниченко. Ее Солов'їна ніч

[Leleka]

Так случилось, что статьи, посвященные Нине Афанасьевне Мирошниченко, написанные Владиславой Патокой в разные годы, но не опубликованные журналами, попали ко мне накануне 95-летия Нины Афанасьевны. Причины личного характера, а также необходимость адаптации текстов к форуму помешали мне разместить их до 14 ноября.
Надеюсь, мне удастся это исправить.

[Leleka]

К сожалению, Нина Афанасьевна так и не увидела этой статьи В.Патоки и не прочитала добрые слова, сказанные многочисленными нашими коллегами в ее адрес.
МАЙСТРИНЯ УКРАЇНСЬКОЇ СЕЛЕКЦІЇ
Після публікації моєї статті "Квіти - душі її розрада" в журналі "Огородник" №4 за 2005 рік, на мою домашню адресу прийшло багато відгуків від читачів з різних регіонів України. Була приємно вражена, що в нашій країні стільки людей по-спражньому захоплюється вирощуванням гладіолусів, цікавиться не лише агротехнікою, але й селекційною справою. Варто зазначити, що багатьох читачів турбує доля і селекціонерів, дехто хоче дізнатися як відбувається процес народження сорту, про те що нового з'явилось в доробку українських селекціонерів, над чим працює Мірошніченко Н.П. в даний час. Мені захотілось відповісти на електронних сторінках даного сайту . І хоч про Мірошніченко Н.П. не раз писали в поважному виданні - журналі „Квіти України" (Циба В. Моя любов, доля, покликання // Квіти України. - 1998. - № 2. - С.14-15; Головань В. Єдина зірка на землі //Квіти України. - 2004.- №2, Т.78. -С.35-36.), та й сама Ніна Панасівна написала дуже цікаву статтю (Мірошніченко Н.П. //Мій багатющий досвід - початківцям // Квіти України. - 2005. - № З, Т.85. - С.24-27.), де поділилася своїм досвідом селекційної роботи з культурою ірисів. Ю.Євтушенко Непревзойденная королева ирисов, лилий, лилейников //Нескучньїй сад. - 2009. - №11. - С.61-63
В листах читачів було стільки щирості, вдячності за нові сорти, непідробного захоплення постаттю нашої славетної землячки! Листи надихнули мене знову зустрітися з героїнею моєї розповіді, відвідати місто Житомир. Перичитуючи ці листи нещодавно, вирішила навести деякі рядки з листів.
Рубан Людмила з с.м.т. Велика Олександрівка Херсонської області пише: "Дуже Вам вдячна за те, що Ви написали про цю чудову жінку! Ви, знаєте, коли я побачила фото Ніни Панасівни (ще не читаючи статті) - це "Богиня Любви"! Кожен раз, коли в нашій колекції з'являється сорт і автором була Мірошніченко, я завади уявляла собі людину великої душі і великого почуття прекрасного. Передайте, будь-ласка, побажання міцного здоров'я, бадьорості та подальших успіхів в такій прекрасній та потрібній праці для всіх людей планети. Нехай ще багато років працює і створює нам нове, таке дивовижне та неповторне ця надзвичайна Фея Прекрасного! Хай у всьому допомагає їй Бог!"
" В нашій колекції 20 сортів - гігантів гладіолусів Ніни Панасівни. Але це так мало. Зустрічі з новими сортами - неповторні. Ми вирощуємо гладіолуси всього третій рік, але любимо їх вже 35 років" . "Скажіть, будь-ласка, які червоні сорти селекції Мірошніченко Н.П. ви можете порекомендувати на зріз?", - питає пані Сердюкова Н. з Житомира.
Попова Тамара з селища Таїрова ( м. Одеса): "Прочитала ваше оповідання про Н.П.Мірошніченко. Люблю такі розповіді і таких людей. Дякую. Я навіть не підозрювала, що Ніна Панасівна створила стільки сортів лілій та ірисів - таких улюблених моїх квітів! "
До речі, саме так через листування з читачами журналу я потоваришувала з багатьма квітникарями- аматорами, з якими тісно спілкуюсь і понині. Серед них - Ольга Дивляш, щира шанувальниця сортів Ніни Панасівни (колекція сортів пані Ольги містить багато сортів доробку Мірошниченко: чимало фотографій з домашнього архіву ілюструють цю статтю).
Тож чи варто знову повертатись до цієї теми? Мабуть ці рядки, які я навела з листів були красномовніші за будь-які слова. Я думаю, що писати про таких людей як Ніна Панасівна потрібно і частіше і не лише ювілейні панегірики. Я можу з певністю стверджувати, що ім'я цієї талановитої жінки-селекціонера можна написати золотими літерами на скрижалях українського квітникарства. Ніна Панасівна заслужила по праву на нашу увагу та пошану.
Зізнаюсь, що деякий час розмірковувала: чи доречним буде знову наводити біографічні дані, -адже вже стільки сказано і написано, - чи досить лише проаналізувати творчий доробок. Але ж як можна зрозуміти душу "квіткового майстра" і оцінити його творчість не описавши життєвий шлях, не продемонструвати сорти, не сказавши, що надихає селекціонера на таку копітку працю. Та й, мабуть, аналіз творчого доробку в такому випадку був би не зовсім повним, "сухим" та нецікавим. А можливо моя розповідь для когось стане поштовхом для того, щоб почати займатися селекційною справою. То ж, хай мене деякі читачі вибачають за певні повтори.
Селекція - процес творчий, його вважають особливим видом мистецтва і часто порівнюють працю селекціонера з творчістю художника. Тільки в селекціонера палітра і фарби зовсім інші - живі. Ці кольори поєднуються між собою в мозаїчний калейдоскоп саме так, як малює в своїй уяві майстер, а далі - справа природи, інтуїції та кропіткий відбір... І ось наше око милується дивовижею - новим сортом. Дивлячись на квітку, ми навіть не замислюємось, скільки зусиль, душі і таланту віддав селекціонер, щоб створити цю божественну красу. Гадаю, ці люди наділені особливою енергетикою, оскільки безмежно закохані в чарівний світ природи і наділені найвищим прагненням досконалості та духовності. Без таланту, високої внутрішньої культури, творчого смаку неможливо створити щось нове, захоплююче і дивовижне...
Саме такою незбагненною талановитою людиною є наша землячка - Ніна Панасівна Мірошниченко. Її ім'я відоме далеко за межами України, а вклад в селекцію гладіолусів годі й оцінити - понад тисячу культиварів різних барв і відтінків, з них більше 100 пережили випробуванням часом і по сьогоднішній день їх вирощують в колекціях любителі. Пригадаємо найвідоміші – сорти гладіолусів-переможців і призерів виставок: Європа, Красная Москва, Пиловий Бархат, Зоря Свободи, Королева Естради, Україна Моя, Гуцул. Але постали вони з безкомпромісного відбору: часом з-понад дванадцять тисяч сіянців таланило відібрати лише п'ять перспективних рослин. Нині, здається, важко знайти любителя, у садибі якого б не росли сорти Ніни Панасівни. В кожному довіднику, альбомі, книзі про гладіолуси ви обов'язково натрапите на її квіти, і це не дивно, адже Мірошниченко притаманні високий професіоналізм, критичне ставлення до відбору сіянців, вроджена інтуїція, зрештою, величезний досвід.
Якою ж вона є, наша квіткова майстриня, звідки її корені? Розумна й інтелігентна жінка, поліська красуня, яскрава особистість. Такі не виникають на порожньому місці - діють гени, традиції, середовище чесності, порядності й працелюбства, яким була оточена змалку. Народилась Ніна Панасівна на Київщині –
в с. Велика Гута (нині с. Нова Буда Бородянського району Київської області). Нелегким було дитинство - дуже рано загинув тато на фронті Першої світової. Мама одна ростила й оберігала доньку в роки примусової колективізації, голодомору. Найкращим дарунком, - згадує Ніна Панасівна, - була для неї книга, що втамовувала жагу знань. До Великої Вітчизняної війни Мірошниченко навчалась в аграрному технікумі, що в моєму рідному селищі Немішаєве (нині - ВСП НУПГБ „Немішаєвський агротехнічний коледж")- Певний час працювала агрономом-рільником. Пов'язавши долю з військовим, кочувала по гарнізонах, ростила двох синів, та куди б не закинула її доля, завжди оточувала себе квітами. Пригадує Ніна Панасівна, як вони з чоловіком проживали в Ужгороді з 1946 по 1952 роки. Молода жінка завжди з'являлась з квіткою в руках або в косах, часом навіть свій одяг прикрашала квітами. Місцеві жителі прозвали за таку любов до квітів «болонд вірак», що в перекладі з мадьярскої означало «жінка, що божеволіє від квітів». Як відомо, Закарпаття - багатонаціональний край, тож Ніна Панасівна досить швидко опанувала декілька мов: вільно розмовляла мадьярскою, розуміла румунську, читала художню літературу на чеській мові. До того ж. Пані Ніна була великою рукодільницьою. Досі висять на стінах квартири вишукані вишиті картини, зроблені ще в молоді роки. До речі, весь одяг у нашої героїні завжди був прикрашений мереживом, односельці називали її «чипкеш Нино» (Мереживна Ніна). Пізніше Мірошніченко Н.М. створить чимало складчато-гофрованих, ніби мереживних сортів гладіолусів - Вологодские кружева, Голубое Кружево, Розовое Кружево, Огненное Кружево, Золотое Кружево російські селекціонери на її честь назвуть свої найкращі сорти: В.Беляков Кружевная Піша, А.Громов Мис Гладиолус, латвійський оригінатор А.Вериньш Мис ІІипа. Це все засвідчує про великий авторитет і широке визнання нашої землячки.
В Житомирі пощастило оселитись в окремому будиночку в 1956 році. Садиба, що колись була солдатською пральнею, являла собою справжню пустку. Минуло небагато часу і, на подив всім сусідам, садиба Мірошниченків забуяла пишною квітковою оазою. І зараз з ранньої весни до пізної осені - безперервне квітування: тут і улюблені всіма чорнобрибці, і маки, півонія та рідкісні "екзоти".
Та найбільше захопилась Ніна Панасівна гладіолусами, що стали доленосними в її житті. Почалось усе з першої насінної коробочки, що виросла від самозапилення. Через кілька років спроб захопилась всерйоз і надовго - ось уже понад 50 років створює вона нові сорти, і не тільки гладіолусів. Це її серію з 9 сортів лілей, названих іменами космонавтів, відзначено в щорічнику Англійського лілейного товариства, це їй вдалось вивести групу напівтрубчастих лілей. Серед її захоплень - і іриси, в цій царині теж є чималі успіхи. Н.П.Мірошніченко створено близько 200 сортів цих дивовижних квітів, з них 46 зареєстровано в Америці. В 2003 році Ніна Панасівна, варто відмітити, єдина із всіх селекціонерів СНД, удостоєна медалі за сорт Бронзовий век. До речі, цей сорт має стрілку до 19 бутонів. І це не єдина нагорода. Бенефісом її діяльності стала перемога на Міжнародному конкурсі ірисів БКАМІЖІ8, що проходив в Парижі в травні 2007 року: її ірис „Солов'їна ніч" визнали найкращим серед 100 культиварів з 20 країн, що брали участь в конкурсі. Мірошниченко на БКА1ЧСІМ8 була єдиною представницею від СНГ і йшов їй 93-й рік.
Ось як згадує сама дипломантка цю подію: 25-го травня задзвонив телефон. Чую, міжнародний дзвінок, їх у мене 2-3 в день (дзвонять учні Ніни Панасівни з усього світу). Ламаною російською мовою питають Ніну Мірошниченко, говорять, - Париж. І вітають з першим місцем. Кажу, що це розіграш! У мене було бажання взяти участь, а не виграти - я й не надіялась. Гадала, через поблажливість до мого віку. Але, як з'ясувалося, всі дані про селекціонерів були зашифровані - ні країна, ні ім'я автора до останньої хвилі жюрі були не відомі. Коли дізнались, кажуть, аплодували стоячи". А в саду ірисів під Парижем навічно оселились іриси Ніни Мірошніченко з Житомира.
Вона вивела новий сорт ірисів, і на прохання одного з учнів відправила в Париж кореневища; там їх висадили в грунт разом з іншими. А потім був тріумф і - золота медаль. Але йшла вона до цього довгі десятиліття. Наприкінці 80- х у Москві вийшла книга про іриси доктора біологічних наук Родионенка: третина представленої в ній продукції належить Ніні Мірошниченко. Серед ілюстрацій - види чотирьох міст: Москви, Ленінграда, Токіо (у японців цій квітці - особлива шана) і Житомира, що кілька років суперничав з ними. Та більше, ніж визнання колег-фахівців, її радує те, що плоди її праці користуються популярністю у звичайних аматорів флори, садівників.
За багаторічну творчу працю український селекціонер має 213 дипломів, 9 атестатів ВДНГ, 50 грамот, 5 медалей (за гладіолуси), а в 1980 році єдина із всіх селекціонерів-квіткарів одержала диплом за сорт гладіолусів Гімн Космонавтам. ... золота медаль за ірис.
Найбільша мрія, яку плекає все своє життя Ніна Панасівна, це вивести супергофрований темно-блакитний гладіолус, небачений в світі. Серед доробку на цьому шляху сорт - Брата Рая, Космос та інші...
Ніна Панасівна при нашій зустрічі з гордістю показала мені три дітки нового темно-фіолетового сіянця. "Я покладаю на цей новий сіянець дуже великі надії... якщо при випробуванні з цих діток виростуть бульбоцибулини, які через рік зацвітуть, повторюючи свої дивовижні ознаки, то це буде моя Шамбалла,\ - замріяно мовила пані Мірошніченко. Гадаю, що саме так воно і буде, а ми вже через декілька років зможемо милуватись одним із кращих у світі темно-фіолетових супергофрованих сортів.
Ніна Панасівна створила цілу серію найкращих гладіолусів і назвати їх іменами своїх улюблених актрис. А найкращі сорти ірисів - іменами улюблених співаків. В доробку є Тетяна Дороніна - із квітками рожево-яблуневого кольору з перлинним відтінком, Алла Ларіонова - сорт лососево-помаранчевого забарвлення із пелюстками незвичайної фактури, нещодавно з'явився білий сорт Таїсія Повалій, який селекціонер вважає своєю великою удачею в селекції нарівні з сортом Ангел-Хранитель. Вже декілька років милують око на грядках іриси: яскравий Леоньтьев, рожевий Басков, фіолетовий Галкін, кремовий мереживний Солов 'яненко, двокольорові: Валерий Меладзе, Валерий Леонтьев, Максим Галкин, перлинно- рожев/ Миколай Басков, Филипп Киркоров.
Дуже відомою в СРСР Н.П. Мірошніченко стала наприкінці 60-років, коли в газеті "Известия" надрукували про неї статтю. Відтоді вона отримувала щодня десь по 150 листів. Не обійшлося без курйозів. Одного разу до будинку Мірошниченків завітав працівник житомирського обкому партії і сказав, що Ніна Панасівна повинна надіслати цибулини своїх сортів гладіолусів у Вільнюс. Вільнолюбива жінка подумки відповіла: "А зараз! Чому це я повинна надсилати!" через деякий час їй знову нагадали, додавши що це прохання В.В.Щербицького. Вислала Мірошніченко тоді свої гладіолуси. А в 1971 році у Вільнюсі в Академії наук відбувалась конференція з вирощування лілій і у чергової Ніна Панасівна запитала, назвавши прізвище любителя гладіолусів: " А хто такий Ляудис?" Виявилося - голова КДБ Литви. Потім вона ще тривалий час листувалася з ним. І ще один випадок пригадує з усмішкою селекціонер. Відомо, що для того щоб займатися селекційною роботою треба мати колекцію найкращих сортів вітчизняної та зарубіжної селекції. Одного разу замовила пані Ніна в одній англійській фірмі новинки, але ж де було на той час знайти іноземну валюту, тай якби її й купила на "чорному" ринку, державні служби могли також зацікавитись: "Де в радянської людини могли з'явитись фунти?" От і написала Ніна Панасівна президенту тієї фірми лист із питанням : "Чи любить містер Міло гриби?". Скоро отримала відповідь: "Звичайно, ми англійці любимо цей продукт, вирощуємо їх навіть у теплицях". От і висилає Ніна Панасівна посилку із сушеними білими грибами, що сама збирала в житомирських лісах, у Лондон, а через місяць отримує найновіші сорти американської та європейської селекції.
Перша персональна виставка Мірошнтченко Н.П. відбулася у Москві у 1970 р. Це був небувалий успіх української селекції - 48 дипломів! Потім почалися щорічні поїздки в тодішню столицю, представлення нових і нових робіт. Ця приваблива, чарівна українська жінка одержала всенародне визнання, її поправу можна назвати Зіркою України так само як і один з її улюблених блакитних сортів, який вона подарувала світові...Так, у тому ж таки тріумфальному для української селекції ірисів році, нагадую, у 2007 - Ніну Панасівну вітали на сцені Житомирського музично-драматичного театру. Із рук мера міста славетна майстриня української селекції отримала цінний подарунок, її вітали як почесного жителя Житомира.
Але найурочистіші моменти для Ніни Панасівни - дати назву сорту, щоб вона збуджувала уяву, якнайточніше передавала зміст сорту. Класична поезія, святі тексти Біблії і Корана часто допомагають в цьому. Коли Ніна Мірошніченко виводить нові сорти, то самі квіти, їх божественна краса надихають її на подальшу працю. Вона як той метелик пурхає між ними, заглядає і милується кожною квіткою, відчуває їх кожний подих і рух. А далі, як каже пані Ніна, може й провидіння господнє находить на неї...
Незважаючи на поважний вік, Ніна Мірошниченко і сьогодні йде в авангарді квіткового прогресу, працює над втіленням низки творчих задумів, радо передає свій досвід молодим. До неї прислухаються квітникарі, дзвонять, пишуть і питають поради любителі і дістають слушну пораду, зернини досвіду й тепло душі.
На початку серпня 2004 року в Національному ботанічному саду ім. М.М.Гришка НАН України відбулася Третя українська спеціалізована виставка "Королева гладіолусів - 2004". Українські гладіолусоводи одностайно вирішили присвятити її ювілею відомого українського селекціонера квітів - Мірошниченко Н.П. В тому ж році Ніну Панасівну запросили і в Москву, де влаштували на її честь вечір члени Московського клуба гладіолусоводів. І знову - в 2008 році назву щорічної виставки гладіолусів присвятили 20-річчю шедевру селекції Мірошниченко - сорту гладіолусів Богиня Любви.
Хоча не обійшлось і без прикрих моментів... „А знаєте, як я озеленювала Житомир?- пригадує Ніна Панасівна, - Був час, влада міста приділяла цьому значну увагу. На початку 80-х запропонувала „зеленгос- пу" засадити площу Корольова (одну з центральних у місті) ліліями. Підготувала 500 цибулин. Визвалась посадити, хоча працівники „зеленгоспу" були не в захваті. Посадила частину. Вони сказали, що йдуть на обід і інше досадять самі. Навесні поїхала дивитися, як лілії зацвіли, а замість них - нарциси". В радянські часи нарциси коштували копійки, а лілії понад 10 карбованців, тому висновки робіть самі. Так, дуже скромно привітали Ніну Панасівну із її перемогою на міжнародному конкурсі ірисів у Парижі вітчизняні періодичні квіткові видання -3 рядочки 7 шрифтом в кінці сторінки у „Квітах України", а решта журналів, газет - навіть і не згадали. Зате в статтях неодноразово писали у тому році про сорт ірисів Софія Ротару, який подарував відомій українській співачці учень Ніни Панасівни, тільки чомусь при цьому забули нагадати що це сорт селекції Мірошниченко. Досягнення в селекції квітів Мірошниченко Ніну Панасівну можна порівняти, без перебільшення хіба що з заслугами її земляка Сергія Корольова.
На питання, як вона встигала в її літа займатися селекцією трьох культур і чи не шкодує за вибором свого життя, відповідає з мудрою усмішкою: „Не шкода жодної хвилини, відданої на створення нових сортів. Вважаю, що жити слід на межі своїх здібностей, не шкодуючи зусиль - лише так можна досягти омріяного результату. Жити варто так, щоб кожен день приносив щось нове і цікаве. Пам'ятаймо, що не так багато часу нам відведено, щоб полишити свій слід на землі". Мабуть, через те вона поспішає творити добро, не втрачаючи гумору в буремному сьогоденні, прилучає нас до нетлінної краси матінки-природи.
Селекціонер,кандидат біологічних наук
Патока Владислава

[Lusenka]

Спасибо, Оля!!! Читала статью о Мирошниченко в НС и была поражена этим Человеком!!!!

:( :( :( Очень жаль, что она ушла - еще столько красоты могла создать....

[Leleka]

Друзья, я постараюсь в этой теме показать все имеющиеся у меня и у знакомых гладиолусоводов снимки гладиолусов селекции Н.Мирошниченко. На снимки на других форумах постараюсь давать ссылки.

[Лена Мерлин]

Оля спасибо, давай так и сделаем, а попозже когда будем формировать каталог выделим гладиолусы Нины Миришниченко.

[Катерина]

В цветочном мире имя Мирошниченко Н.А. Вызывает уважение, благодарность и поклон. Каждый год мы с нетерпением ждали новинок от Нины Афанасьевны, а это прекрасные лилии, гладиолусы, ирисы. Она не только учила нас выращивать цветы, но и житейской мудрости, которые накопила за годы своей не простой жизни. Светлая память.......................

[badrik]

Сорта Мирошниченко Н.А.

[Leleka]

Недавно обнаружила сайт, посвященный Нине Афанасьевне Мирошниченко. Довольно много интересных и редких материалов:
http://ninamiroshnichenko.com.ua/bio/bio_01.php