Пряные травы и их дикорастущие родственники

[Закотянка]

Нашла. Пажитник греческий. Бобовое. И где такие семена водятся???

[крымчанка]

Сообщение от Закотянка

Нашла. Пажитник греческий. Бобовое. И где такие семена водятся???

Я пажитник сеяла года два назад. У нас семена продавались во всех семенных магазинах. Ещё толком не знала, что это такое и как его употреблять. Очень удивилась, когда взошла травка, похожая на люцерку. Попробовали травку, а вкус - никакой. Зацвела травка синими цветочками. На том мои эксперименты закончились... А потом купила в магазине пряностей пакетик пажитника, а там ... семена... Когда сыплешь в готовящееся блюдо, появляется запах грибов. (только не пересыпать) Вобщем, что-то я недопоняла или недоценила. Сейчас появилось желание ещё раз посеять.

[людмила 1]

Сообщение от крымчанка

Я пажитник сеяла года два назад. У нас семена продавались во всех семенных магазинах. Ещё толком не знала, что это такое и как его употреблять. Очень удивилась, когда взошла травка, похожая на люцерку. Попробовали травку, а вкус - никакой. Зацвела травка синими цветочками. На том мои эксперименты закончились... А потом купила в магазине пряностей пакетик пажитника, а там ... семена... Когда сыплешь в готовящееся блюдо, появляется запах грибов. (только не пересыпать) Вобщем, что-то я недопоняла или недоценила. Сейчас появилось желание ещё раз посеять.

Я пажитник (грибную траву)сею несколько лет,первый раз посеяла иперекопала грядку,взошла трава похожая на клевер.Только на второй год я поняла что к чему.Теперь сею каждый год,хотя растение проблемное и опыт приходит с годами.Пажитник любит воду,даже семена дают больший аромат при большей влажности.Желательно прореживать,тогда семена будут крупнее и урожая больше.Цветы и листья запаха не дают!!!Аромат грибной только у семян.Семена в оболочке колючии,поэтому обрезаются ножницами колоски,эти колоски просушиваются.Мучилась долго с колосками,но потом дошло как их обмолотить.Беру скалку и деревянную доску,насыпаю немного колосков и раскатываю.Затем просеиваю через сито, и т. д.Семена имеют очень приятный запах и их можно или целыми добавлять или молоть.Между прочим,во многих приправах запах грибной травы присутствует и он очень стойкий.

---------- Post added at 20:52 ---------- Previous post was at 20:47 ----------

И еще,речь идет о голубом пажитнике,который в простонаречьи называют грибной травой из-за вкуса.

[Penelopanecrus]

Сообщение от Закотянка

Нашла. Пажитник греческий. Бобовое. И где такие семена водятся???

Семена грибной травы давно продают фирмы Вассма и Семена Украины. Продают и в ОБИ, и в Эпицентре, и так, на лотках семенных. Не залёживается или просто Вы могли не обратить внимание.

---------- Post added at 23:09 ---------- Previous post was at 22:49 ----------

До речі, про селеру - наскільки не люблю свіжу (вона мені смердить), настільки люблю сушену, горіхами пахне ще сильніше за моркву.

Тут 100% согласна. Сельдерей корневой, натёртый, как морковка и высушеный - оччень вкусно и к мясу, и к первым блюдам, запах абсолютно отличается от свежего (листьев и головок).

Змееголовник - очень понравился мне внешне, запах вкусный был, когда цветок в руке разотрёшь, больше чайная травка, по-моему, муж в блюдах не заценил.

[садовник]

Сообщение от Penelopanecrus

Продают и в ОБИ, и в Эпицентре, и так, на лотках семенных. Не залёживается или просто Вы могли не обратить внимание.
.

а шо в донецке тожа есть ОБИ?

[Мелисса]

Должны быть в СВ. Вот еще про хельбу

"Питает клетки крови, костного мозга, нервов и детородных органов. Содержит витамины А, B и D. Очень полезно в период выздоровления и для общего укрепления организма. Освобождает организм от слизи и жира, оказывает очищающие действие на тело и интелект. Хельба смягчает характер, теплее становятся отношения с людьми. Употребляя ее, человек становится добрые, уравновешенней, покладистей. Помогает улучшить семейные отношения, снять излишнее перевозбуждение у детей."

[Марлена]

А я хочу кардамон употребить с напитками.Говорят память укрепляет...

[Ник-то]

Сообщение от Марлена

А я хочу кардамон употребить с напитками.Говорят память укрепляет...

С кофе- вкусно... помню... Таки укрепляет?!!

[Марлена]

Ага.Проветим?

[Закотянка]

Мне кардамон уже не поможет. А пажитник поеду в СВ. Буду просить, чтобы поискали у себя... Еще такого у меня нет!!!

[Мелисса]

На ярмарке мужчина продавал семена какой-то пряности. На картинке у него был кустик, с виду похожий на разросшуюся горчицу.

Интересно, что листья были симпатичного вишневого цвета (чуть не купила). Называл он ее как-то странно, не то Тель-Авив, не то Хайфа - забыла. Говорит, что привез оттуда. Однолетка. Никто такого не выращивает?

[Витуся]

Мелисса, расскажи где. Я прошвырнусь

[Закотянка]

Совсем запуталась. С синими цветочками - грибная трава, бобов не видела на ней, семена колючие, но пахнут грибами при растирании. А пажитник - цветы желтые, плод боб, но я его не растила. Почему под одним названием два абсолютно разных растения?

[крымчанка]

Вот и я ничего не поняла с этими пажитниками. Хочу разобраться, что есть что.

Доброго дня!
На форумі не давно, поки читаю і шукаю "свої" теми.
Про запашні трави - дуже люблю, хоча не все їм, дещо просто для краси, понюхати й до колекції.
Улюблені-традиційні:
кріп - на зелень і насіння (насіння, правда, беру поки в мами; насіння додаю у випічку, маринади, зрідка в чай - коли проблеми зі шлунком чи переїла масного) + петрушка (мееееееее:) весь сезон гризу, як шалена:)
Далі їде грибна трава. На неї нас із мамою підсадила років з 8 моя подруга, але ми її використовуємо не так, як було зазначено вище: висушуємо зриваємо верхівки, листя з квітами в період цвітіння, подрібнюємо, висушуємо, раніше на горищі, тепер по-модньому на сушарці... Доки трава зелена, то пажитник дуже сходий на звичайну люцерну. Коли ж бадилля висихає в приміщенні з’являється відчутний запах білих грибів; далі в щільну коробку чи банку і на кухню. Ну а потім - пучку грибної трави додаємо в тушковані чи смажені гриби, овочеві рагу чи соте, картопляну юшку тощо - в готову гарячу страву перед тим, як вимкнути каструлю. Важливо не переборщити - інакше страва матиме гіркуватий присмак. Так нас навчили - так ми й робили. Роки три тому я дізналася, що "правильно" присмачувати насінням - не пішло. І насіння дає, якна мене, менш відчутний запах і більше гіркоти, ніж бадилля. Ми ростили обидва пажитники - голубий і жовтий... Різниці в смаку чи запаху не відчули, хоча грядці рослинки мають різний вигляд. Єдиним недоліком грибної трави є те, що її любить попелюха - і не побризкаєш.

---------- Post added at 12:19 ---------- Previous post was at 12:05 ----------

Далі по улюбленості, певно, йде м’ята - на чай і на квас. М'ятні грядки нам дісталися разом із хатою - три чи чотири сорти, які не знаю. На око: так звана "холодна" (з довгими білуватими листочками), перцева (з округлими, темнозеленими, мені вона найбільше смакує) і кучерява (мити голову, як в дитинстві:). За селом на луці повно ще дикої болотяної м’яти, але тут вона пахне не так, як в дитинстві :) і на смак ні мені, ні чоловікові не йде. Хоча через її недоліки - надто різкий міцний запах - для букетів саме те, що треба.
Меліса (два роки рощу і малувато, чогось паганенько росте), не можу на чай насушити чи настоянку зробити.
Два види котовника (непета) - котовник котячий і котовник декоративний. Котовник котячий в часи мого дитинства називали мелісою і справжню мелісу я побачила лише два роки тому, виростивши з насіння. На запах і смак мені більше сподобався гібридний к. декоративний міні. Варто зазначити, що в свіжої і висушеної трави аромат і смак різниться - сушена смачніша. Сіяла ще торік закавказький котовник (насіння купувала в ботсаду ім. Гришка) - не зійшов.
Торік посіяла монарду - ботсадівське насіння не зійшло, а "Геліоса" з пакетика аж дві бадилини. Запах сподобався, але нічого бергамотового я в ньому не вловила. Монарду спобую виростити ще раз розсадою. Хоча б ради того, що це оспівана "червона рута".

---------- Post added at 12:32 ---------- Previous post was at 12:19 ----------

Шавлія лікарська - на чай і для полоскання. Якось у мене скінчилася своя шавлія і довелося купувати в аптеці - пити не можливо, сіно якесь. Своя значно запашніша і смачніша. Шавлія мускатна - випадково виросла замість лікарської - довго не могли врубитися, що це за лопухи... лопухи доволі декоративні, але без практичного застосування.
Материнка - на жаль, тільки в чай, бо в чоловіка на нашу українську материнку була алергічна реакція (на покупне імпортне орігано не було, хоча те саме Origanum vulgare). Але імпорте насіння не зійшло.
Чербець - ще одна трава дитинства. Коли приїжджала до бабусі на канікули, то однією з червневих розваг завжди було "йти по чебчик" в яри за село. Була приємно здивована, що чебрець (тим’ян) чудово росте на городі чи в саду і навіть служить для створення клумб. Але на чай я все таки консервативно збираю траву в лісі - це вже обряд :) і лісовий чебрець, як на мене запашніший, на кожній галявинці - інший запах.

---------- Post added at 12:41 ---------- Previous post was at 12:32 ----------

Острогін (він же естрагон і тархун). Спершу треба було з'ясувати, що український острогін, який додають у квашені огірки і чарівний тархун - одне й теж :) Потім я його насіяла мамі - і весь куток приходив по "віники". Тепер і в мене росте. На жаль, тархуновий аромат ні на Київщині, ні на Вінничині не проявляєтья сповна - сонця не вистачає. Але все одно трава корисна - хоча б для квашених огірків, вони тоді твердіші і запашніші. Для маринаду м'яса. Ну і молоде береневе бадилля (десь аж до кінця квітня) йде в салати. Потім воно стає надто запашне і жорстке. Квас на острогоні я не наважилася поки зробити - не пахне він мені тархуном.
Любисток - в салати мені він не йде однозначно. Чай - дуже під настрій, хоч він і супер корисний на печінку. Хочу наважитися якось звати цукати з кореня, але не можу розмножити. Як привезла від мами два корінці, так і росте два кущі. А покупне насіння не зійшло. Зате мити голову любистком - просто магія.

---------- Post added at 13:04 ---------- Previous post was at 12:41 ----------

Канупер - моя "золота трава". На жаль, мій єдиний дорогоцінний привезений кущ торік зжерла попелюха. Доведеться знову їхати і просити в маминих сусідок. Чомусь тут на Вінничині мені ніде не вдалося нашукати-попросити-купити. Чай із канупера - 1 сухий листок на склянку окропу - моє незамінне чарзілля від мігрені. Тому стратегічний запас має бути завжди. На щастя, це економна трава - лише 1 листочок. Молоде листя кануперу (десь до початку-середини травня. длі стає надто запаше і гірке) добре смакує в овочевому чи м’ясному салаті - але тут варто не переборщити: 1 листок на 2-3 порції і дуже дрібно покришити. Ну і при маринуванні м’яса - 1-2 листочки на півкіла м’яса подрібнити в маринад (при зпіканні не додавати) або 1 листок покласти в середину згорнутого рулетом м’яса перед запіканням (тоді не додавати в маринад). Канупер дуже сильна трава і з нею головне - не перестаратися, бо тоді в страві буде лише канупер :) Ну і в часи мого дитинства бабусі використовували кануперове листя для лікування ран, гнійників, опіків. Це була та сакральна трава, що росла в кожному садку, як мальва, любисток і чорнобривці, я була здивована, що в інших селах є страші люди, які про нього не чули. така от фольклористика :(
До речі про чорнобривці - вони мені так смачно пахнуть, що я б їх усі поїла, а не можна, бо отруйні. Але сушені пелюстки йдуть на ароматизацію чаю, а свіжі -салату (але в дуже незначній кількості). Ну а мама вже багато років щовесни п’є чай із чорнобривців для підняття імунутету. Для цього сушить собі квіти щороку. З розрахунку на вагу - 3-5 квіток запарити окропом настояти 15 хв і випити на тшесерце за півгодини до їжі - протягом місяця. Діти й особи до 40 кг - 1 квітка, худорляві панни до 50 кг - 2 квітки... пані від 60 кг - 5 квіток, але не більше. Вагітним - не можна. Цікаво, що рецепт не від знахарки - а від терапевта з поліклініки. Загалом чорнобривці, як і любисток та материнка, вважаються жіночою травою, їх п’ють не лише для підняття імунітерту навесні, але й для профілактики жіночих хвороб, проте чоловікам не шкодять.

Гісоп - ріс у діда в пасіці. Ніяк не використовували в родині, хоча трава активно застосовується у фітотерапії. В огірки чи салати теж не додавали. Нині намагаюся посіяти собі другий рік - для колекції :) ностальгія + біблійна трава... але насіння ні від "Геліосу" і ні від "Флоримаркет" не зійшли. Буде навесні спроба №3.
З багаторічників поки в мене все - люфант і агастахіс не зійшли торік, розмарин, лаванда і рута теж. Буде повторна спроба.
З кмином мені теж кілька разів не пощастило - більше не буду гратися.
Люблю базиліки - різні й побільше, хоча їх майже не їм, але нюхаю з насолодою.
Майоран - сію раз на кілька років. Дуже декоративна, але й вибаглива трава - то йому холодно, то жарко, то сонце, т тінь, то дощ... А смак-запах у нього специфічний. Так само і чабер городній - тіки "аби було", бо в страву його не кладу - запах надто різкий. Хоча кажуть, що чабер корисний - для травлення і профілактики глистів. Ну і чорний перець він мені аж ніяк не замінює.
Хочу завести гірський багаторічний чабер - кажуть в нього інший аромат, але поки не бачила в продажу.
Кінза-коріандр. Як пахне листя - не люблю. А от насіння - дуже-дуже.
Аніс - додаю в чай, в каву (особливо коли кашляю), в солодку рисову кашу, в сирні запіканки. Проте виростити достатньо анісу мені ні разу не вдалося - тому купую, а в каву взагалі частіше кладу бад’ян (зірчастий аніс).
Фенхель - мені він не смакує, бо пахне різкіше від анісу. Листя - то взагалі смердить. Овочевий виростити ні разу не вдалося - він одразу стріляє і дає це ядуче двометрове бадилля. Хоч як я біля нього не танцювала - цибулинку так і не бачила. Але в "різдвяному англійському чаї" саме насіння фенхеля, як на мене дає найвиразніший аромат, кращий ніж аніс чи бад’ян... але то справа смаку.
Календула - одна з моїх улюблених трав. Малоде листя йде в салат. Особливо добре календула пасує до капустяного салату. На 2-3 порції (десь півкапустини невеличкої) - 2-4 листочки дуже дрібно покришити. В інших весняних і літніх салатах - з латука, з огірків, з вареної картоплі й зеленої цибулі, з вареного м’яса і цибулі тощо календула теж не кепська присмака. Але в капустяному салаті - це просто пісня. Ну і квітки на чай сушимо, звісно. Якщо ж календули багато, є час і натхнення - можна насушити пелюсток так званий "шафран бідних". Ними присмачували супи та тушковані овочі, а також жовто-оранжеві страви, для підтримки кольру. Але то доволі марудна справа, а смак пелюсток доволі невиразний, хоча приємний, трохи смолянистий.
Чорнушка (нігелла) - сію для краси та колекції, в їжу поки не додавала.

---------- Post added at 14:15 ---------- Previous post was at 13:39 ----------

Настурція - її, певно, треба в салатних згадувати, а не в пряних. Листя і квіти - йдуть на салат, в сирну намазку і на соус (олія, часник, кріп, настурція - блендером). Бутони маринувати не пробувала.
Змієголовник - тільки для колекції і з ностальгії за дитинством,а ще він гарно цвіте. На запах - він мені надто солодко пахне, щоб додавати в чай.
Деревій - знову ж таки для колекції, ні в огірки, ні в чай не додаю.
Навіть не знаю, кого забула ще згадати :)
Кілька кущів кропиви на одній грядці не вважаються бур’яном, а цінною городньою культурою :)
Ага, ще моква - використовую не лише корінь, але й молоде листя (в салаті), і насіння, бо мені воно смачне пахне. А ще сушений дрібнопотертий корінь - одна з моїх улюблених спецій-приправ, вона пахне не морковою, а чимось таким горіховим, ніжним... особливо пасує до супів, рису з овочами, в домашній хліб і солоні коржики. Але тут я сачкую - сушену моркву беру в мами.
І селеру теж. До речі, про селеру - наскільки не люблю свіжу (вона мені смердить), настільки люблю сушену, горіхами пахне ще сильніше за моркву.
Подорожник - молоде листя в салат, а старше - на чай "для шлунку".
Лимонник - листя в салат, в яблучні та ревеневі пироги, в кампот... просто пожувати :) Весняні гілки - подрібнити і в ранковий чорний чи зелений чай (2-3 сантиметрові гілочки на чашку), щоб прокинутися. Ягоди - ласощі, вони такі ніжні й запашні. Але якщо їх раптом вродило більше ніж 5 китичок, можна зробити "джем" чи лікер" і по чайній ложці в ті дні, коли не можеш прокинутися.
Цефалофора - дуже хотіла завести, довго шукала насіння, купила в ботсаду торік, але не зійшло ні в мене, ні в мами.
Міріс - купила й забула посіяти.
Цикорій і волошки - хворіла й проґавила, не насушила пелюсток на чай.
****
Загалом же пряні, салатні та лікарські трави - вирощувати, сушити, потім запарювати... це така "магія" :) - добра, надійна, перевірена :)
Ну і як бонус - одну й ту ж страву з різними травками можна готувати щодня по різному :)
Ну і не зовсім "прянощі", це вже більше просто лікарські рослини - смородина (бруньки і листя на чай), шовковиця (листя і ягоди на чай; листя - від глистів, ягоди - для гемоглобіну, але я й просто люблю чай з шовковці), шипшина й троянди (на варення й на чай), ехінацея (для прикращення чаю ради гостей), ромашка, полин Боже дерево (на винну настоянку для імунітету). На городі і в саду - поки все. В лісі ще деякі трави збираю - суницю, лісову ожину й малину (листя на чай), реп’яшки, звіробій, безсмертник, золототисячник тощо.
***
Хочу посадити цьогоріч лаванду (люблю дуже), люфант, агастахіси, цефалофору (заради суничного запаху), гірський чабер (для цікавості), розмарин (люблю дуже), мирт (хочеться - хоч танцюй), гранат (задля цікавості, не куштувала чаю з квіток), перстач (лапчатку), бадани, тамарикс і вітекс... А далі буде видно.

---------- Post added at 14:32 ---------- Previous post was at 14:15 ----------

Сообщение от Мелисса

Абсолютным открытием для меня стала информация о просвирнике (Malva verticillata var. crispa). Растения безобидная, неприхотливая, распространенная. И, оказывается, очень полезная и ВКУСНАЯ. Интересно, кто-нибудь ее употребляет?

Це ж мальви.
Мальвами називають кілька схожих видів - і алтею лікарську (в нашому селі її називали "дикою мальвою", бо росла в полях, на відміну від колохатньої), і загадкову панську "шток-розу"...
Їх справді їх їли під часу голоду. Вважається, що поряд із лободою, кропивою - це були рослини-рятівники.

Я колись пробувала приготувати і мальви, і лопухи. Так лопухи виявилися смачні, а мальви - ні. Тут, певно, як з котами :) треба вміти:)

[Мелисса]

Сообщение от Хрущик

Це ж мальви.

Хрущику, так ніхто й не сперечається, що це мальви. Мене тільки здивувало, що їх вживають не як лікарську, а як харчову рослину... Ви їх якось вживаєте? У якому вигляді?

[одуванчик]

Сообщение от Хрущик

Гісоп - ріс у діда в пасіці... )

Ви забули про іван-чай(кіпрей).Якщо вже про чаї,то самий чудовий-це квітковій.Не лініться і весною розпочинайті сушиті по 15 квіток всих рослин .що бачете(вишень.троянд.цикорія і т.д.)Змішаете і всю зіму в іммунітеті!Бувайте здоровенькі!!!

[Мелисса]

По запросу "пажитник" гугл выдал и желтый, и голубой. Но вид растения в остальном одинаковый
Еще важно. При сухой погоде ее плоды моментально растрескиваются и основной продукт - семена собрать невозможно. Вот что пишут

- Для получения приправы срезают верхушки растений с семенами в стадии молочно-восковой спелости. Высушивают их, обмолачивают, отделяют семена от сорняков, еще раз подсушивают и хранят в бумажных или полотняных пакетиках при комнатной температуре.

---------- Post added at 09:50 ---------- Previous post was at 09:43 ----------

Сообщение от крымчанка

Вот и я ничего не поняла с этими пажитниками. Хочу разобраться, что есть что.

Википедия http://uk.wikipedia.org/wiki/Trigonella определяет два вида - сенная и голубая.

Еще интересный материал http://www.eko.ua/291.1091.0.0.1.0.phtml

[Закотянка]

Я читала, что желтый пахнет ванилью и шоколадом, но никак не грибами. Вот с ним чай, наверное, вкусный. А чай с запахом грибов?

[крымчанка]

Вот только что в разных магазинах купила семена пажитников. На обоих пакетиках написано просто "Грибная трава", а вот фото разные: одно раст. с синими головчатыми цветами, другое с жёлтыми одиночными. Хорошо бы было, если бы фасовщики семян как-то уточняли: пажитник греческий (сенной) или пажитник голубой. Не у всех огородников есть откуда взять информацию. Так же и с фенхелем. Пишут: фенхель обыкновенный, а фото овощного. У меня в позапрошлом году с картинкой овощного вырос обыкновенный,хорошо знакомый с детства, на запах более ядрёный. Пришлось выдергать из грядки.

[Мелисса]

Ира, их подсушивают, потом поджаривают, мелют. И чай получается скорее не ванильный, а ореховый. Грибной аромат у нее очень условный и больше проявляется, наверное, в специях, типа хмели-сунели

[Мелисса]

Света, мне кажется, пажитник годится и тот, и этот. Но вы нам осенью расскажете, какая между ними разница. Я купила желтый, но поищу и голубой

[Закотянка]

Голубой выращивала лично.. Именно сухие семена с ярко выраженным грибным запахом. При высыхании цветоголовки колючие очень, даже не увидела, что это бобы...

[крымчанка]

Да уж, Мелисса-Лида, я теперь точно доведу всё до конца, и попробую понять разницу вкуса и травы и семян в употреблении. У меня, когда такие загадки возникают, появляется какой-то ненормальный азарт выяснить всё до конца.

А за балконом у нас - ВЕСНА, СОЛНЦЕ , пойду подснежники смотреть!

[Мелисса]

Значит, тогда надо желтый. Стрючки, как на картинке. Только успевай срезать. Да, колючие. Семена немного пахли грибами, но не очень хорошо знала, что с ними делать. Потому не использовала

[Мелисса]

Немного внесу ясности с пажитниками

Куст пажитника голубого высотой 50...60 см. Стебель сильно ветвится в верхней части и каждая ветвь оканчивается головчатым соцветием мелких голубых цветков, цветущих в июле. Круглые семена диаметром 2 мм по 3...4 шт в коротких многочисленных, растущих пучками, бобиках созревают в августе - сентябре.

Растение пажитника сенного высотой 60...70 см с разветвленным стеблем с тройчатыми (как у клевера) листьями и мелкими желтыми цветками, расположенными по одному - два в пазухах листьев. Цветет в начале июля. В конце июля - августе отрастают очень длинные (до 20 см) слегка изогнутые бобы. В каждом до 18 крупных (около 5...6 мм длиной) коричневых с желтоватым или зеленоватым оттенком семян ромбической формы, созревающих в августе - сентябре

Отличия в агротехнике. Семена пажитника сенного крупнее, поэтому их надо замочить на несколько часов и сеять глубже - на 2...3 см. Место отвести солнечное, расстояние между растениями 30...35 см.
К уборке приступают когда у пажитника голубого начнут созревать первые стручки, а у сенного более половины.

Размолотые семена пажитника голубого используют в качестве специи, в соусах, приправах.

Бобы пажитника сенного досушивают при температуре 40...60о С. В них содержится до 30 % слизи, жирное и эфирное масла, кумарины, придающие им приятный аромат, флавоноиды, витамины, микроэлементы и другие полезные вещества. Их используют в кулинарии и медицине. Размолотые зерна служат в качестве пряности в различных приправах, их добавляют в тесто, из обжаренных зерен готовят заменитель кофе. В США пажитником ароматизируют ром и кленовый напиток.
И еще у сенного куча разных лечебных достоинств. Их можно найти на теренах инета.

Помимо перечисленных, пажитник сенной обладает еще тремя очень важными достоинствами. Во-первых, он является инсектицидом против моли. Небольшой марлевый мешочек с пахучими семенами - в платяной шкаф и т.д.
Во-вторых, это ценное кормовое растение для коров, кроликов, домашней птицы. Из высушенной травы получается высококачественное сено.
В-третьих, это отличный сидерат, обогащает почву азотом, как и другие бобовые, но еще и уничтожает в ней возбудителей грибковых инфекций.

[Мелисса]

Абсолютным открытием для меня стала информация о просвирнике (Malva verticillata var. crispa). Растения безобидная, неприхотливая, распространенная. И, оказывается, очень полезная и ВКУСНАЯ. Интересно, кто-нибудь ее употребляет?

http://www.medherb.ru/ma_cri.htm

[Oza]

Эстрагон я еще добавляю в компоты при консервировании.

Здійснила давню мрію :) Сьогодні на ярмарку купила кущик гірського чаберу за 20 грн. Пахне добре :) Як садовий чабер, але м’якше і з лимонним відтінком. Зовні схожий більше на чебрець, листя дрібнувате, насиченого зеленого кольору, але продавець обіцяв що на літо буде крупніше і кущ стане "пухнастіший".
Придивлялася до сантоліни, але мені не дуже сподобався запах.
Змирившись з невдачами в посіві лаванди, купила кущик сорту "Степова".