Теревенi 2019

[Ник-то]

[QUOTE=VARIKA;1117374
Я почему и спрашиваю: есть этот кавалер? Есть необходимость в любви и отношениях мужчина-женщина?, или это люди, не способные любить.

Интересно было бы послушать 3-5 таких женщин, которым за 65, что они рассказали бы о своей жизни.[/QUOTE]


В 65, Варя, думается о другом..." Просил я у Бога лёгкой жизни...а надо было просить лёгкой смерти"...примерно так..
И умирать в одиночестве...понимала ли это Гурченко, бывшая замужем " за театром"? Имевшая ребёнка, которому не додала многого....так видится. Наверно, отсутствие детей у не "настроенных "
к ним - элемент генетического отбора..устранение сбоя..

[Pixie]

Сообщение от =marina=

Семья - это тяжкий труд, обязанность и несвобода. Безусловно есть и хорошие стороны, но сейчас не о этом.

Сообщение от VARIKA

я вышла замуж в 19 лет, мне хотелось самостоятельности от родителей, быть решателем в своей жизни

Просто чудовий доказ того, які ми всі різні. І нема про що дискутувати, бо в кожного своя правда.

Абсолютно не маю бажання образити, але для мене (мабуть з точки зору батьківської родини і власного нелегкого характеру) позиція "вийти заміж щоб отримати свободу" існує лише як історичний факт, який канув у Лету ще десь в 70-80-х роках.

Позиція Марини для мене набагато ближча. Я прекрасно розумію, що вона хотіла цим сказати. При тому що у мене з чоловіком стосунки дуже демократичні. Прямо дуже. Ніяких ревнощів, ніякого домострою, ніяких перекосів свободи "бо я мужик". Але все одно всі рішення в житті приймаються з поправкою на родину, ми завжди радимось і обираємо варіант, який влаштує обох.
Наприклад - мені пропонували кілька років тому дуже цікаву роботу, яка б дозволила мені добряче помандрувати світом і при цьому непогано заробити. Але контракт на 1,5 роки. Я відмовилась. Була б вільна - однозначно поїхала б, навіть на втричі меншу зарплату
Я нітрохи, звісно, не шкодую. Я обрала те, що хотіла обрати. Але це уже точно не повна свобода керувати своїм життям відповідно тільки до своїх бажань і мрій. Це уже давно наше життя, а не моє. І для мене - це прекрасно. Але я чудово розумію тих, хто цього для себе не бажає.

[Gusenitsa]

Сообщение от Pixie

......Я нітрохи, звісно, не шкодую. Я обрала те, що хотіла обрати. Але це уже точно не повна свобода керувати своїм життям відповідно тільки до своїх бажань і мрій. Це уже давно наше життя, а не моє. І для мене - це прекрасно. Але я чудово розумію тих, хто цього для себе не бажає.

Так усе наше життя - це постійний вибір!
І Ви вибрали те, що для Вас на той момент було найголовнішим!

[Викса]

Сообщение от Pixie

Наприклад - мені пропонували кілька років тому дуже цікаву роботу, яка б дозволила мені добряче помандрувати світом і при цьому непогано заробити.

Аня, а что это за такая страсть к путешествиям? Мне кажется, что все ведутся на рекламу. Не понимаю Я когда-то отказывалась от пресс-туров за границу, их раньше часто проводили для деловой прессы. Последний был в Африку. У нас вся редакция журналистов срочно набралась тем по горло, чтоб не лететь . Директору пришлось Уже не помню, сколько он вкатил прививок, но их надо было делать за пару месяцев до этого африканского мероприятия. И вообще масса предосторожностей - то не пей, там не ешь, бла-бла
А перелеты - это вообще кошмар, тем более, при фобии. Даже если страха полета нет, то посмотри, как жалуются те же актеры Игры престолов - отеки, головная боль, давление и т.д. А сборы в дорогу? Эта жизнь на чемоданах, круговерть и калейдоскоп - привлекательна? Разве что для части молодежи с определенным типом характера
Нет, есть, конечно, места, которые хотелось бы увидеть. Но путешествия - как предел мечтаний? Стиль жизни? Раньше какие-то проклятия были на счет жизни в стиле "перекати-поле"