Теревенi 2019

[Pixie]

Сообщение от fialkanata

Это три кита, на которых держится долголетие. Есть еще четвертый - хорошая генетика. Все об этом знают.

Ну воно наче й так. Але мамині батьки теж нічим не зловживали і їли просту здорову їжу. А от від села відмовились - бо важко. і засіли в квартирі. Дід здав за 3 роки. Потім інсульт+інфаркт, пережив але через некомпетентність лікаря (до речі - у міській лікарні) помер за2 місяці від побічної дії ліків. Бабуся засіла перед ТВ і все. З навантажень тільки дійти до лавки посидіть з подружками. Прожила ще довго після смерті діда. Але як? Останні років 5-6 уже й з головою було так собі, не кажучи про фізичний стан. А до того вона поеми Пушкіна напам'ять читала, цілими сторінками.
Ну то таке. Тут дійсно і генетика має значення, і ще купа факторів.

За себе скажу коротко - у мене здоров'я в 30 років було набагато менше, ніж зараз, після 2 років життя у домі з нормальною вологістю і на природі. Я не буду вдаватися в деталі чому я його втратила до 30, але після переїзду у мене життєвих сил стало як мінімум на 50% більше. А іноді і на 100 взяти тільки те, що екзема зникла безслідно, вона мені жити не давала останні 5 років до переїзду. І вона взагалі не лікується, тільки залічується. А в мене без рецидивів взагалі


А про роботу. Я сама шпаклювати навчилась. При живому чоловіку. Ну йому не дано, а я зробила сама ремонт в 2 кімнатах і ванні. Він звісно допомагав, носив там все і т.д. Про найману працю - так в селі все дешевше. Нам хлопець зробив душ - виклав нестандартну велику форму із цегли, зробив злив і виклав піддон і стіни плиткою за 800 грн. В черкасах за ці гроші це хіба 2 м2 плитки покладуть і то хз чи знайдеш за такі гроші.

І я всіма руками за позицію Мар'яни. Головне що мені так підходить. Моя лобода 2.5 метри на неосвоєній частині городу мене не колише. А кому заважає то велкам - допомагайте. На днях Сусід що винен 50 грн каже давай я тобі сніг повідкидаю в рахунок боргу. Я аж очі округлила - нашо? Ну у вас там перед верандою і не пройти. Кажу я туди не хожу зимою, мені там нічого не треба, сніг мені не заважає. Гроші можеш не віддавати або віддай коли зможеш але розкидати три сотки снігу просто бо так треба - для мене нонсенс.
Як в тому жарті про пилюку: дивлюсь, всюди пил лежить, дай думаю і я собі полежу. Так і я- лежить сніг то і хай лежить. Доріжку на вихід розкидали і прекрасно

[Moonvalley]

Сообщение от fialkanata

Вообще сложный вопрос...В молодости жить негде, обустраиваешь все себе, стараешься, а потом вся эта красота становится неподъемной для тебя из-за возраста. Все мы здесь приблизительно возраста за 40 и должны понимать о чем я...

О, це велика дилема. Живемо в квартирі-півторачці, і плануємо будуватись на дачі. Але ж - фінанси... Я розумію, що будова затягнеться не на рік-два, а на добрих десять. А діти ж ростуть, і ростуть потреби... Та й нам уже не по 20. Хочеться, звичайно, все і зразу...
І от думай, що краще - відмовляти собі у всьому і будувати свій дім мрії, чи плюнути на все, прожити життя в своє задоволення - а що тоді залишити дітям? Це ж також важливо - щоб діти мали, де жити, причому окремо від нас...
Бо якби не це - то, звичайно ж, можна було продати квартиру і за рік махнути хату. Але цей варіант не для нас.

Сообщение от Pixie

За себе скажу коротко - у мене здоров'я в 30 років було набагато менше, ніж зараз, після 2 років життя у домі з нормальною вологістю і на природі. Я не буду вдаватися в деталі чому я його втратила до 30, але після переїзду у мене життєвих сил стало як мінімум на 50% більше. о

О! Я теж так хочу!
А якщо чесно - так, в квартирі теж потрібно щось робити. Праця всюди потрібна. І так само в своєму будинку можна скласти руки і відпочивати, а там хай собі робиться що завгодно. А можна просто розставити пріоритети...
Я просто виросла у великому будинку... Трошки давить ця квартира.

[Тихая Гавань]

Сообщение от Moonvalley

О, це велика дилема...прожити життя в своє задоволення - а що тоді залишити дітям? Це ж також важливо - щоб діти мали, де жити, причому окремо від нас...

Лет 10 тому... на работе сотрудницы хвастались покупками в бутике, спросили меня: а ты почему не купила? - я им ответила : "Я не хочу оставить сыну шкаф, забитый тряпками. Я хочу обеспечить его жильем". Мы дали сыну все, о чем может мечтать среднестатистический мальчишка, но взрастили при этом исключительного эгоиста. И сейчас, живя в собственном доме, который (мечталось) должен был представлять собой родовое имение, и должен перейти ему по наследству,- не получаем от него ни капли помощи, ему это "село" нафиг не нужно. Да, приезжает за мамиными пирожками с борщом, отдохнуть в чистом воздухе и тишине, но ему и дела нет до того колоссального труда, который мы вкладываем во все. А я даже рада, что он житель Киева, владелец всех благ, имеет любимую и высокооплачиваемую работу и не влачит жалкое существование типа нас- пенсионеров. Конечно, пока справляемся, пока силы есть, но я все чаще подумываю о том, что наступит время идти к нему с нижайшим поклоном... И не сын будет мотаться в село за нами ухаживать, а мы потянемся поближе к нему в надежде на помощь...

[lebedi]

Я вот вспоминаю себя в 20 - 30 лет: тоже не особо радовалась, когда надо было помочь родителям с посадкой и выкопкой картохи...
Но нас с мужем родители просто предупреждали: на следующие выходные ничего не планируйте, поедем картошку сажать. Или пропалывать - ещё та радость Но мы никогда не возражали, раз надо - значит, поедем.
Наверное, осознание каких-то вещей приходит с возрастом...
Мы картошку уже не сажаем, от соседнего участка, который родители брали в аренду за символическую плату, отказались. Сын очень любил на дачу ездить в школьные годы - там у них своя компашка ребятни сложилась, играли на спортплощадке и в бадминтон, и в баскет, а вечером шли к кому-нибудь смотреть "ужастик", в карты играть или просто музыку слушать. К тому же рыбалка, несколько прудов недалеко. Сейчас сын приезжает, когда надо со строительством помочь. И на шашлыки, естесссно

[=marina=]

У нас опять проезд в маршрутках подорожал 7, 50 гр и 8 гр.

[lebedi]

Сообщение от =marina=

У нас опять проезд в маршрутках подорожал 7, 50 гр и 8 гр.

Марина, это не только у нас - ещё минимум в 3-х городах Но нам-то от этого не легче, конечно...