Ситуація із хворим на голову молодим-сильним-агресивним - не має рішення... при нашому законодавстві...
До переїзду в село ми жили в Дніпрі, 6 квартир на поверху, із всіма сусідами добрі стосунки. В одній квартирі жила бабуся із онуком, йому років 20. В період загострення шизи (як виявилося, приступи були й раніше, просто я не знала) він побив бабцю, вигнав на вулицю, приїхала мама хлопця - дочка сусідки - забрала її до себе. Хлопець якийсь час вів себе тихо, іноді бив в своїй квартирі вікна та меблі. Одного разу розбив в нашій двері глазок. Я була дома, вибігла із квартири, почала дзвонити в усі двері сусідам, той хлопець відкрив мені, а в руках - великий кухонний ніж... чоловіка не було вдома, я до того злякалася,
що просто в домашньому одязі побігла в міліцію, РОВД було поруч. Склали протокол, прийшов міліціонер до того псіха, провів бесіду,
він поставив новий глазок. Чоловік провів свою бесіду.
До його мами я подзвонила, вона плакала, казала, що НІЧОГО не може вдіяти. Сусіди-пенсіонери мені дякували, бо я працювала, та багато чого не чула і не знала. Його агресія залежала від Місяця... Не знаю, чим все закінчилося... коли вже переїхали до села, в новинах чула, що в Дніпрі така сама шизофреничка вбила маму, труп лежав на балконі довго... законодавство в цих випадках не просто недосконале, воно НІЯКЕ...
