[Senpolia]

Я від курчат просто млію! Аж завидки беруть (в гарному сенсі).
Невеличка історія. В дитинстві, завжди, літо, я проводила у бабусі. Ну і курчата лупилися, їх забирали з-під квочки щоб не потовкла, або не пішла з ними з гнізда гуляти, нехай досиджує відстаючих. Малечу забирали на лежанку в велике сито (чому в сито не знаю), його застеляли ганчірьям і першу добу ціпки цівкали там. Я від них не відходила - вчила їсти, гріла руками. А як кумедно вони намагалися заритися в руку, між пальцями просовучи пухнасті головешки і починали засинати видаючи такі заспокійливо-приємні цівкання. За ту добу доки квочка досиджувала, малеча вирішувала що їх мамою буду я.
зараз продовжу

---------- Post added at 09:38 ---------- Previous post was at 09:23 ----------

І як мене бабуся не ганяла від них, бо вони за квочкою ходити не будуть, я до них приходила при найменшій нагоді. Якось родився чорненький півник, та такий головатий, що вона (голова) переважувала решту тіла. Він або сидів на пухнастій попі, або упирався в підлогу клювом, зате попу підіймав. Сміх та й годі. Я його і диханням зігрівала, і обціловувала, і в руках носила... Дуже боялася, що в нього з ногами щось не теє, але бабуся сказала що він окріпне і наздожене решту по прудконогості. Пройшло кілька днів, квочку "звільнили з панщини" і вона зьєдналася з малявками. Варто мені було вийти у двір і під обурливе квоктання курчата бігли до мене - такі маленькі пухнасті різнокольорові шарики, з радісним піканням, та безкінечно перечіплюючись через траву, гілочки, каміння, один одного і, навіть, через свої лапи... Якось їду я по воду (криниця у сусідів через дорогу), їду і вже дійшла до нашої хвіртки, як чую бабусине: "Наатааашаа, повернииись!!". Обертаюсь - увесь нещасний десяток (вилупись мало) витягнувшись в рядок, мовчки!!!, розчепіривши крилятка несеться за мною... Навіть чорненький якось витягнув голову паралельно до землі, знайшов баланс!, біжить і не відстає. Смішна картина...Потім певний час від них ховалася, поки вони до квочки звикли.
Багато років пройшло, а от памьятається.
Нехай ростуть здоровими!