Цитата:
Сообщение от Света Ш
Ой, щось дуже часто зустрічається Алтайський край, це батьківщина батьків мого чоловіка. Локтєвський район, Рубцовск. І Усть -Каменогірськ з тієї ж історії. Мабуть в 1860-х чи яких там роках, дуже багато мешканців Полтавської губернії мали на неї великі сподівання. А вийшло так. що через століття їх нащадки вернулись в Україну, в Полтавську область. Тут народились діти, виросли внуки.
|
Ну у мого діда коріння на Алтаї зпокон віку, не переселенці з України. Село Контошин, Косихинський р-н Алтайського краю, наче так. Потім Казахстан - м. Ріддер, потім Екибастуз, потім Усть-Каміногорськ, а звідти вже в Україну, але там ні в діда, ні в бабусі нікого ніколи не було, поїхали виключно по роботі.
Про сите і багате життя - коли у 1956 році бабушка вийшла заміж за діда, то ВСІ її пожитки помістились в 1 наволочку
. У неї було 1 плаття, 2 зміни білизни. А ще до того 1 рік вона увесь проходила в калошах (і влітку, і взимку), поки у Екибастузі проїздом не побував її старший брат і не купив їй ботиночки.
А саме весілля було теж шикарне: пішли в обідню перерву розписались і розійшлись по роботам.
Увечері прийшли до прабабці Наталі і повідомили новину, а тоді дід провів бабушку у гуртожиток
Іще кілька тижнів вона жила у гуртожитку, поки прабабця не надавала діду по вухам і не сказала що жінка має жити з чоловіком. От тоді бабуся і прийшла зі своїм скарбом в наволочці.