[QUOTE=Алёнка Петровна;1126400]Ответственность за него у меня есть, хоть соц службы и сказали что он уже не в составе моей семьи и какие могут быть вопросы. Бежать... думали об этом, но я не могу его бросить. Смогу спокойно жить если он будет под присмотром. Накормлен, одет и в тепле. Попробую связаться с тюремной психбольницей, буду собирать справки... Лучший вариант наверное интернат для психических больных. А сначала на лечение... Его ведь и не лечили толком.[/QUO
Алена,это все похвально ..кроме " Накормлен, одет и в тепле. " я понимаю ,что Ви мать,но эму 20 лет и как купить клей и калечить он умеет хорошо...я почему спросила о инвалидности и опекунстве-это деньги,за которие Ви без него можете платить ком.усл.,(тепло),раз-два в месяц он может получать передачу продукти(накормлен) ну и одет сюда же.А так, боюсь даже подумать ,много ведь таких случаев и положительних "развязок" почти нет..Институтский друг моего супруга (шизофрения) когда его начинает на него "накривать" идет к маме и говорит "Пора на больничку" ,та его отвозит в Глеваху(психбольница) и он там обитает по пол года,но Ваш же так не сделает?Делайте ,что можно для определения принудительного,не виходит-БЕГИТЕ.
---------- Post added at 11:53 ---------- Previous post was at 11:49 ----------
Цитата:
Сообщение от Tat_Nikol
Ситуація із хворим на голову молодим-сильним-агресивним - не має рішення... при нашому законодавстві... 
До переїзду в село ми жили в Дніпрі, 6 квартир на поверху, із всіма сусідами добрі стосунки. В одній квартирі жила бабуся із онуком, йому років 20. В період загострення шизи (як виявилося, приступи були й раніше, просто я не знала) він побив бабцю, вигнав на вулицю, приїхала мама хлопця - дочка сусідки - забрала її до себе. Хлопець якийсь час вів себе тихо, іноді бив в своїй квартирі вікна та меблі. Одного разу розбив в нашій двері глазок. Я була дома, вибігла із квартири, почала дзвонити в усі двері сусідам, той хлопець відкрив мені, а в руках - великий кухонний ніж... чоловіка не було вдома, я до того злякалася,    що просто в домашньому одязі побігла в міліцію, РОВД було поруч. Склали протокол, прийшов міліціонер до того псіха, провів бесіду,  він поставив новий глазок. Чоловік провів свою бесіду.  До його мами я подзвонила, вона плакала, казала, що НІЧОГО не може вдіяти. Сусіди-пенсіонери мені дякували, бо я працювала, та багато чого не чула і не знала. Його агресія залежала від Місяця... Не знаю, чим все закінчилося... коли вже переїхали до села, в новинах чула, що в Дніпрі така сама шизофреничка вбила маму, труп лежав на балконі довго... законодавство в цих випадках не просто недосконале, воно НІЯКЕ...  |
вже писала,ще напишу -НЇЧОГО НЕ ЗРОБЛЯТЬ!!!!повнїстю з Вами згодна.