[Нина_И]

Років 4 назад я була в Алушті у лютому місяці. Чесно кажучи, до цього у мене білих підсніжників в саду не було. І от я закомандувала
- Хочу підсніжників.
Рано вранці мене на машині повезли в гори в сторону Ялти, т.є у південному напрямку. Квіти не зустрічались. Вийшли з машини, пішли пішки... Нарешті трошки знайшли. Мій водій, досить впливова людина в Алушті (директор заводу. Ладно. Молокозаводу. А то, дійсно, які там можуть бути заводи...) щоб якось догодити своячці (гугл мені в поміч - я двоюрідна сестра його дружини), знайшов вихід. Вперьод в машину. Через півгодини ми були перед воротами військової частини. Коля тра-ля-ля. І ми у командира частини. Операцію дозволено! І зараз у мене перед очима та картина. Біленькі казарми. Лавочки. На них сидять мружачись від сонця солдати, а кругом них від підсніжників галявина просто біла! Пройшли далі. Під тінню дерев і мохом валунів - просто красотульки-квіточки. З цибулькою викопати важко. Довгі білі хвостики - і ...обривається. Я звичайно, не дуже нагліла... І все посадила дома. Тепер є що згадати. І дійсно, на закритій від вільного доступа людей території - їх море.

---------- Post added at 14:32 ---------- Previous post was at 14:30 ----------

...Було море...