[Oksanka]

Каталась я ціле літо на вєліку, і кущ дєрбенніка, який ріс у нас на луках, таки сильно запав мені в душу, вирішила, що то моє. Смєркалось... Лізу з лопатою, з вєліком по болоті після дощів, трава по шию, хмари комарів, та ще й кущ зблизька під два метри. Копаю, лопату засасує намертво, видираю, копаю. Тагну кущ і бачу ком землі з трьохвідерну виварку і осине гніздо під рукою. Біль від укусів страшенний, віддирала тих ос від рук з м'ясом. Розрубала кущ лопатою, половину запхнула назад в болото, другу насилу затягла на вєлік і погребла додому. І шота гложать мене сомнєнія, шо кущ у мене не виживе, на белебні... Та й луки то й же белебень, може трохи мокріше-росяно. Про всякий випадок, дєрбєннік був не останній.