[пятница]

и пусть меня за флуд забанят)))

Татуся Бо
7 ч ·
Мать моя...
‪#‎МатьМоя‬
Звоне значить.
- Чого ти труку не береш?
- відсипалася з дороги.
- Ти пішки йшла?
- Мама не начинай.
- Та тю! Я цибулю посадила, кріп посіяла, моркву оце. А там ви приїдете картоплю посадимо.
- Мама, тіки давай шоб не півгорода на картоплю.
- Нє ну ти шо. Не пів, я там трошки посажу пятнадцять сотих.
- Мама!
- Ой не начинай.
Ось і починається час в житті кожної людини - КартоплІ. Це якийсь генетичний знак, якась надлюдська потреба встромити у весняну землю якусь картоплину, якусь зернину, шоб потім завмерши серцем, ждати коли воно виткнеться, як воно випнеться, як воно проізростатиме. Шоб потім оголосити джихад колорадам, капустянці, довгоносику, хробакам і всій тій гадості, шо не дає покою вкраїнській людині.
І якась потреба жене нарід із сапами вранці раненько поки сонце не пригріло із сапами на вгород, шоб там ту картоплю полоть, підгортать, цілувать кожен пагон і вклонятися кожному листочку, аж поки то воно в після спаса не прийде час вгризатися в землю щоб видовбати звідти все посаджене і посіяне. Мені кажеться, шо коли на землю прийдуть інопланєтяни і всесвітнє щастя і благодєнствіє, коли в хаті стоятимуть генератори їжі, щоб отак ткнув кномку і в тебе фуагра, ткнув іншу і в тебе вареники з солоним сиром і кропом. Навіть в той час тотального щастя, вийде вкраїнська людина, подивиться на чорну ріллю, і подзвоне своїм дітям в косміческій центр "Дітки, ви там як хочте, а шоб за пару сотень світлових років приїхали картоплю садить. Бо ви там в своєму міждулунні хоч і макарони їжте, а нам картоплю треба виростить".