Гарні костюми, гарні ретро-машинки, гарні парки -- це є.
Та загалом фільм не сподобався. Це невдала спроба зробити нове кіно на сюжетній основі "Гордості та упередження" (1995 року з Коліном Фертом).
Оскільки костюмні фільми ідуть на ура, то автори і тут дію помістили в "костюмний" час. Для затравки згадали про Ніцше та Фрейда (обидва імені прозвучали).
Так само в основі колізії антиномія, на цей раз "сувора логіка versus ірраціональний світ духів та ілюзій". Головний герой так само впертий і зверхній. Сцена його зізнання в коханні просто нахабно списана з подібної сцени в фільмі-прототипі (принижує свою обраницю, вказуючи на її низьке соціальне походження, і заявляє, що ощасливлює її своєю пропозицією...).
І зрештою, я в любов головного героя не повірила. Ну, не дотягує зображена у фільмі дама до образу, в який можна закохатися "за гарні очі". (Та й Колін Ферт надто постарів, щоб виглядіти у цій сцені переконливим...)
Словом, вкотре пересвідчуюся, що копія завжди гірша від оригіналу.
ПС. Мимоволі згадується інше кіно, в якому і Ферт задіяний, і сюжет Джейн Остін трохи обіграний: дилогія про Бриджит Джонс. Це зовсім інша річ! Тут до історії-прототипу підійшли з належною іронією (особливо раджу прочитати книжку, яка лягла в основу екранізації "Щоденників Бриджит Джонс"
).