[mirina]

Ліна Костенко
Коректна ода ворогам

Мої кохані, милі вороги!
Я мушу вам освідчитись в симпатії.
Якби було вас менше навкруги,—
людина може вдаритись в апатію.

Мені смакує ваш ажіотаж.
Я вас ділю на види і на ранги.
Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж,
мої гантелі, турники і штанги.

Спортивна форма — гарне відчуття.
Марудна справа — жити без баталій.
Людина від спокійного життя
жиріє серцем і втрачає талію.

Спасибі й вам, що ви не м’якуші.
Дрібнота буть не годна ворогами.
Якщо я маю біцепси душі —
то в результаті сутичок із вами.

Отож хвала вам!
Бережіть снагу.
І чемно попередить вас дозвольте:
якщо мене ви й зігнете в дугу,
то ця дуга, напевно, буде вольтова.

Ліна Костенко
Суєта суєт

Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави,
Наговорюся з добрими людьми...
Не час минає, а минаєм ми.

А ми минаєм. Ми минаєм. Так-то.
А час - це тільки відбивання такту.
Тік-так, тік-так. І в цьому - вся трагічність.
Час - не хвилини, час - віки і вічність.

І день, і ніч, і звечора до рання -
Це тільки віхи цього проминання.
Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
Остання нота ще бринить в повітрі.

Дивися - час - Великий диригент
Перегортає ноти на пюпітрі.