[Николай Иванович]

І ще один, запам'ятався з першого разу, коли почув у виконанні автора:

В мире, где все продается...
В мире, где все продается,
Самый дорогой товар –
Любовь!
Нет, не та, что продажной
Зовется,
И влечет к единению пар.
Любой,
Каждый смертный от случая
К случаю
Может эту любовь познать,
А я говорю о любви, что
Мучает
И по ночам дарит крылья
Летать…
Кто хоть однажды парил
Над бездной
С душой любимой сливаясь
В одно,
В одно желание – мгновенно
Исчезнуть,
Тому узнать на Земле
Суждено,
Что такое любовь.
Ведь в мире,
Где все продается, нет ей цены

Валентина Журавель, Харків

---------- Post added at 17:12 ---------- Previous post was at 16:51 ----------

І про матерів:

Горобці пьють насіння із соняхів...

Горобці пьють насіння із соняхів,
А ведмедка картоплю гризе.
Баба Валя волає: – Безсовісні!
Геть поїли та вигризли все!
Хоч би донька приїхала з Харкова,
Покопала картоху мені...

Розляглися квітчастими картами,
Мліють луки в замріянім сні.
Живокости очима розкосими
Визирають з пожовклих вівсів.
Марить верба з обвислими косами,
Лише з ранку трава у росі.

Треба кіз подоїти. На лишенько
Розболілася в баби нога.
Бідолашна худоба залишена,
Бо хазяйка ледь-ледь шкутильга.
Он води півцеберки лишилося,
І травички б нарвати кролям.
Бідна баба з хазяйством зашилася,
Та ворушиться, щось примовля.

До гусей шкандибає приречено:
– Гелготять, скільки їсти не дай!
І свиня верещить, мов обпечена –
Знов голодна! Ну просто біда.
Всю картоплю, сердешна, повиїла!
На посадку – сусіди дають.

А із соняхів з жовтими віями
Горобці чорні зернятка пьють..

Ольга Біда, Харків