По ТБ часто показують Олену Журавську з Києва - не треба знімальним групам далеко їздити. От вона й "світиться" так часто, до того ж вона починала працювати в Україні з кістками риби одною з перших. Велика заслуга в популяризації такого мистецтва належить саме їй, проте часто в новинах її називають "єдиним майстром, автором унікальної техніки, першовідкривачем..." - це зовсім не так. І те що Журавська дала власну назву такому мистецтву - "Фіш-арт" - теж не зовсім вірно - техніка існувала за сотні років до неї
Загалом, майстрів, що працюють з кістками риби останнім часом стало дуже багато - в Донецьку відкрито навіть школу для дітей, де їх вчать працювати з цим матеріалом.
Походить ця техніка з Японії і, як говорив мені один з експертів у Львівському музеї народного мистецтва, він бачив подібні картини саме там, коли відвідував виставку ошибани (картин із засушених рослин) - ніби то це споріднена техніка й має подібну назву, тільки він її не пригадав. В Індії існувала техніка аплікації з дрібних осколків та лусочок слонової кістки - майже те саме, тим більше, що іноді для окремих деталей там використовували напівпрозору луску риби.
Моя мама починала працювати самотужки, не маючи жодної інформації про такі картини. Дійшла випадково - спочатку робила панно з кісточок фруктів, зерна, жолудів, маку, листя кукурудзи, потім випадково потрапили під руку кістки... і почалось. На жаль перші картини довелось згодом розібрати й викинути - кістки швидк опотемніли й почали смердіти - виникла проблема підготовки матеріалу.
Я намагався знайти в інтернеті якісь згадки про способи обробки кістки, але тоді (років 7 тому) інтернет давав мені тільки одне посилання на невелику заміточку про виставку китайського майстра (дуже примітивні там на фото були картини, і й крім кісток він брав ще папір, фарбу й інші матеріали), та було ще одне інтерв'ю з Журавською після першої її виставки, але про техніку роботи - 0. Довелось мамі далі експериментувати і після 3-4 років роботи та кількох десятків зіпсованих робіт...

Крім власного захоплення мама ще вчить цій справі дітей на уроках праці - працює вчителем початкових класів. Проводили вони навіть виставки робіт дітей з класу разом із маминими - дуже цікаво було - у кожної дитини одразу видно свій стиль, смак і почерк.
Останній рік-два в інтернеті сплило вже набаго більше згадок про подібних майстрів з України, з'явились ентузіасти в Росії, Білорусі, Казахстані, в багатьох школах вчителі стали пробувати вчити дітей новому й цікавому заняттю - я знаю кілька прикладів, що виникли завдяки моїй мамі - вона радо ділилась інформацією з колегами на конкурсах, виставках, семінарах, курсах... Зараз її приклад наслідують кілька вчителів з Черкащини, Полтави, Дніпропетровська, Вінниці.
Дуже цікаво спостерігати за почерком кожного майстра:
Журавська:


Асія Ойнарова (Актоба, Казахстан)



Горбатова Евгенія (Алмати)