Re: стихи на все случаи жизни
Борис Олійник
Совість
Зачатий з Божої задуми
У непорочнім лоні Діви,
Він розбудив у мертвих душах
Жагу життя, як дивне Диво.
І вклав не тільки хліб нам в руки,
А й в серце — піднебесну тугу,
Але за все те — він на муку
Нам Совість визначив у слуги.
І ми б жили безжурно й легко
Під вихрипи зірок попсових,
І вже не раз би влізли в пекло,
Аби нас не спиняла Совість.
* * *
Так гарно починав!
Громада вдячним ладом
Просила:
— Не соромся стати нам на плечі,
Щоб далі бачити.
Та не забудь, до речі,
І нам звістить:
що ж там, за небоспадом?
На плечах встоявши,
Затим на шиях всівся,
Забувши, хто й по що
Підняв його до висі.
Вони ж і досі,
Як покірні вівці,
Від нього ждуть згори
на добрі вісті.
|