Дмитро Павличко
Рубаї
Безсмертнi всi: цей виховав дитину,
Той пiсню написав, хоч i єдину,
А той, що не зумiв цього зробить,
Коло дороги посадив ялину.
*******
В криницю старостi не заглядай,
Про те, яким ти будеш, не гадай,
Якщо не можеш бути вiчно юним,
То змолоду не будь старим бодай!
*****
На милицях з вiйни додому вiн прийшов,
I впала перед ним його свята любов,
I, ногу з дерева цiлуючи, шептала:
"О щастя ти моє, о клен мiй чорнобров!.."
*****
Я у такому вiцi, що якраз
Було б чудово зупинити час.
Та вiн скоряється лиш нашим дiтям,
Що завжди прагнуть перегнати нас.
*****
Iз цього поїзда, що так прекрасно йде,
Потрiбно висiсти, але не знаєш де,
Де станцiя твоя - така печальна й тиха,
Що вже не чутимеш, як потяг твiй гуде.
|