Давненько не заходив в темку,але тепер хочу поділитись радістю з форумчанами. В 2018 році племінник привіз мені дві гранатини з Індії(про їх смак писав вище) і один із ОАЄ. Сіянці індійських мерзнуть щорічно,навіть у відносно теплі зими. А ось сіянець із гранатини з Єміратів не мерз жодної зими. Росте він в тіні розлогого великого куща Крим.полосатого,в метрі з північного боку. Тож умови для сіянця далеко не найкращі. І ось дочекався першого врожаю.
Сказати,що цей сіянець здивував - занадто мало. Гранати по розміру як середні у Кримського,але навіть в самому низу найменші і наче зелені на зовнішній вигляд всередині стиглі і дуже солодкі. Дружина скуштувала і вже відмовилась від Кримського і,тимпаче,від Гюлоші рожевого. Навіть гранатини із куща ХЗЧ,що дозріває дещо раніше від Кримського і солодший від нього відпочиває в сторонці, порівняно із гранатинами із цього сіянця. Смак солодкий із зовсім незначною кислинкою,яка майже не відчувається. Скажу так,що на протязі свого не вельми короткого життя смачнішого гранату не куштував,та навіть не підозрював,що такі можуть бути. Вгостив сусідів,вони в захваті. Колись ходив по базару і вишукував найбільші і найстигліші гранатини із Іранських поставок для посіву насіння. Так от навіть ті гранати значно програють у смаку цьому сіянцю. Те,що Гюлошу рожеву буду видаляти-однозначно. Зачекаю ще рік і, мабуть, під сокиру і Кримський попаде
. А ось із сіянця вже прикопав декілька гілочок,аби замінити їх.
Ось такі вони.
