Re: ВОЙНА
Вже дуже давно хотілось написати слова подяки киянам. Але хоч і розмовляю я українською, та пишу довго і з помилками, так сталось що мову я не вивчала у школі, а чоловік навпаки пише дуже добре, а не розмовляє. Люди, звісно, скрізь різні, але до нас тут ставляться і допомагають як старим друзям. Дякую від усього серця!
Расскажу один случай. Муж устроился работать дальнобойщиком (семью надо же кормить), хоть в Краматорске был директором жезобетонного завода. И была у него стоянка в г. Стрий, а это родина Степана Бендеры, там музей есть. И вот ходит он по городу и не знает как разговаривать…зашел в церковь ну и давай с людьми на украинском…старается, а сам извиняется, что мол так и так-мне на русском проще. Так все сразу, -ну звичайно, як вам зручно. Еще и в гости пригласили, накормили. И это сердце «бендеровщины»!!Он до сих пор с Иваном, так хозяина дома звали, созванивается, и ни капли не стесняясь говорит на русском. Так и беседуют :-тот на «щирій українській мові, а чоловік на російський» Что я скажу: « Хорошие люди живут у нас на Украине!» «Щирі, відкриті, доброзичливі! І ми обовʼязково переможемо супостата!»
|