Наша Іра Англічанка...
Київське море
10 год ·
Кам’яний хрест у лісі
Активні жителі Петрівської громади вшанували пам’ять подружжя добровольців, яке захищало Київ.
– Був авіаналіт, і ворожий літак, розстрілюючи все довкола, влучив у автівку з подружжям воїнів-добровольців, які несли чергування в лісі біля Лютежа, – переповідає події ночі 25 лютого 2022 року засновник гурту козацького вишколу «Межигірський сокіл», житель нашої громади Сергій Шум. – Машина зайнялася, обоє загинули на місці. Уранці їхні тіла виявив наш товариш, чиє господарство і дім також постраждали від цього обстрілу. Разом зі своїм знайомим він вирішив їх тимчасово поховати, адже тоді ще існувала імовірність окупації, відповідні служби не працювали. Чоловіки загорнули загиблих у скатертини і поховали поруч із місцем вибуху до більш спокійних часів.
Загиблими виявились Ірина Цвіла та Дмитро Синюка. Коли це стало можливим, була проведена ексгумація, воїнів опізнали та перепоховали.
– Нас вразило, наскільки Ірина та Дмитро були активними громадянами. Вони познайомилися після подій на Майдані, обоє захищали Україну, коли росія анексувала Крим і захопила частину Донбасу. Потім продовжили боротися вже тут, безпосередньо захищаючи Київ, – розказав Сергій Шум «Київському морю».
Ірина Цвіла, педагогиня за освітою, 2014 року пішла доброволицею у батальйон «Січ». Дмитро Синюка, її цивільний чоловік, у 2014 році воював на Луганщині з батальйоном «Айдар». Під час бойового завдання отримав травму хребта. Останні кілька років займався яхтингом і допомагав іншим ветеранам відновитися через цей вид спорту. 24 лютого разом із братом Дмитро став добровольцем і воював у підрозділі «Золи», сформованому в координації із 112 бригадою територіальної оборони Києва, пишуть про нього на сайті «Руху опору».
Сергій Шум та його однодумці одразу вирішили встановити пам’ятний знак – на місці загибелі воїнів, які тримали оборону Києва. Щоб увіковічнити їхню пам’ять і показати прийдешнім поколінням, що українці боролися і не здавалися. Зібрали кошти через друзів і знайомих, своїми силами облаштували за козацькими традиціями пам’ятний знак. Насипали невеличкий курган, встановили хрест, нанесли на нього тризуб і слова із козацької пісні. На відкриття 10 липня запросили родичів, тих, хто з служив із загиблими, капелана, дітей із гурту «Межигірський сокіл».
– Ірина та Дмитро – приклад того, що ворога не треба боятися, а треба захищати свою оселю, свою вулицю, своє село і свою Україну. А крім того, необхідно вивчати історію, знати, хто ворог, знати, чим і в кого стріляти. У нашій ініціативі дуже важливим був саме патріотично-виховний складник. Боротьба українців триває багато сотень років, і ворог той самий. Дуже сподіваємося, що це остання війна з цією імперією, вона нарешті розвалиться, – поділився Сергій Шум.
«Наважся зробити неможливе!» – закликала Ірина Цвіла на своїй фейсбук-сторінці. Вона, як і Дмитро Синюка, свій обов’язок виконала до кінця. Вічна і світла пам’ять всім загиблим за Україну.
