Цитата:
Сообщение от Эмилия
Під обстрілами нам вдалося виїхати з міста завдяки волонтерам з Рівно. За що їм будемо вдячні все життя. Зараз ми в Західній Україн
|
Болісно дивитись, як руйнуються і наші життя, і життя навколо нас. Розумію, які б слова співчуття ви зараз не почули, вони не втамують ваш біль. Але, все ж таки, тримайтесь. Не завжди кінець це кінець. Буває і так, що кінець може стати початком чогось другого в житті. Сподіваймося, що ви збудуєте новий будинок і біля ньго буде квітнути новий сад, ще кращий.
Знайома родина с малою дитиною виїхала на маленький хутор на Волині. І кажуть, що залишаться там жити назавжди, бо війна і життя на тому лісовому хуторі змінило їх світогляд на те, що є важливим для них .
Тримаймося і дай нам Бог пережити всі страждання, що випали на наші долі і долю України.