Напевно, всі вже читали "Парк Юрського періоду" Майкла Крайтона. А я от тільки тепер!
Початок був цікавий, але перервала читання через книгу "Бот" Кідрука. І от просто дежавю якесь! Теорія хаосу… Фрактали… Ігри з генетикою… Привіт ботам! ;) Після Бота вже стало не так цікаво, почала плутатись в героях (а їх там і справді багато), а ще початок якийсь більш багатообіцяючий, а не просто - втікають від динозаврів - динозаври мудріші і наздоганяють - то динозаври мають коротку пам'ять і не пам'ятають, що тут стояла людина - а то переслідують по ріці і роблять логічні висновки, де лодка має бути в цей момент... Багато ляпів, які кидаються в очі. І ще люди якісь дивні. Та якби я потрапила в таку ситуацію, я б звідти втікала далі ніж бачила, а тут люди розслабляються собі, каву попивають, ледь не забувають про динозаврів, а ті набагато розумніші.
Дійсно сподобались розмови Малкольма. Зберегла собі кілька сторінок його роздумів...
Наприклад, таке:
Цитата:
Позвольте мне вам кое-что рассказать о нашей планете, — сказал он. — Ей четыре с половиной миллиарда лет. И почти столько же времени на планете существует жизнь. Три и восемь десятых миллиарда лет. Планета наша все пережила в свое время. И она, безусловно, переживет нас.
Наша глупость не в состоянии погубить жизнь. Мы только себя, — вздохнул Малкольм, — себя можем погубить.
Для планеты сто лет — это ничтожный срок. И миллион лет — тоже. Планета живет и функционирует совершенно в другом ритме. Мы даже не представляем себе. насколько они медленные и мощные, эти ритмы.
И нам не хватает смирения, чтобы это себе представить. Мы жили тут всего какое-то мгновение. И если завтра исчезнем, планета не будет по нам скучать.
— Давайте внесем полную ясность. Это не планета наша в опасности. Это мы в опасности. У нас недостаточно сил, чтобы уничтожить планету... или спасти ее. Но мы должны собраться с силами и спасти самих себя.
|
Ну, почитати можна, але перечитувати (чи купувати книгу) не буду. Хоча може і перечитаю колись...