Моє сімейство.
Взяли з сусіднього під'їзду молоденьку кішку - нічию, поневірялась по сусідах. Спочатку вона була страшенно ляклива - боялась всього, але голод не тітка - почала потрохи приходити, бо ми годували... Потім поступово звикла, і ми вирішили взяти її собі - шкода ж. Виявилось, що вона кітна, і три тижні тому у нас з'явилось кошеня.
А через два тижні до мене подзвонила сестра. Питала, чи в нас в будинку є годуюча кішка... Знайшла на смітнику кошеня - хтось викинув, пищало... і принесла мені. Так що у нас уже двоє )).
Так смішно за ними спостерігати - всього два тижні різниці, але наше вже майже самостійне, а це ще цілком безпорадне.
Тепер думаю, як би це свою простерилізувати, а головне - коли.