Цитата:
Сообщение от Tat_Nikol
Мій батько помер у грудні 94 в лікарні, а дєдушка - через 5 місяців в селі у себе вдома. Покурив із сусідами, і сказав: "Буайте, хлопці, пішов я помирати". Зайшов у будинок, ліг, і не проснувся... Всім бажаю такої легкої смерті... мабуть, це від карми залежить. 
Знаю багато людей, які після смерті батьків-дітей довго страждали, вважали, що не ВСЕ зробили заради спасіння близької людини... приймати рішення за когось -  - тільки за себе  ... це я про евтаназію...  |
Так мы вроде и обсуждаем , что решение принимать самому.
Я вот знаю ситуацию, когда спасали от онко.3 стадия. Продали имущество. Даже перехали в съемное жилье. А родитель, который был единственным кормильцем все равно умер. При этом он был категорически против.Но..так как у нас принято всё имущество богатых людей записывать на жену, то..сами понимаете.
С одной стороны жена герой - боролась за мужа до последнего.Но с другой..при этом оставила детей без крыши на головой и без денег на учебу (погодки поступали как раз)
Врачи тоже...Думаю знали, что тщетно. Но тянули деньги.