[Almargo]

Буквально вчера делилась этим в ФБ:
Найбільше люди жеруть в вересні. Ви скажете про січень. Ніт, хоча та, в січні теж жеруть. Але не те...�� А от у вересні їжу. Тому що як неврожай - то катастрофа, а як вродило - то вже дві. Дві катастрофи і одне лихо. Тому що врожай може пропасти. А в нього вкладено всьо. Всі вихідні, відпустка і пара відгулів. Гіркі сльози. Радікуліт.І вода по лічильнику. І бензин в машину. І кохання.
І тому, більшість сімей з самого рання, з початку вересня жеруть яблука. Білий налив заїдають макінтошом, антонівкою занюхують, і вже починають боятися Симірєнкі. Кожен зобов'язаний взяти пакет яблук на роботу. А повернувшись з роботи їсти ще яблук. Але ніхто вже не може. І маму спіткає ідея - давайте заховаємо яблука в тісто і ще трохи їх поїмо. Давайте, кажуть всі, але потім колупають тісто і виїдають з ньо яблука. Але і то тоже результат.
Проте яблука - то дурня. Страшно, коли піде кабачок. Кабачкова ікра вже закрита на зиму в усіх залишившихся від вишень банках, а кабачок все пре. Будете кабачкові оладки? Ніііііііт! Добре, тоді я зараз насмажу! Кабачкове суфле дуже файно виглядає в холодильнику, до речі. Спробуйте. Тижнів зо два стоїть там, як живе.
Картоплю ніхто не їсть. Тому що картопля, якщо покласти її на балкон, може лежать вічно, як фараони. Проте, як і все, що кладуть на балкон. Тому ніколи в вересні ви не дочекаєтеся запрошення: приходьте до нас на картоплю! Переважно вас зватимуть на фарширований перець, на аджику, диню, кавун. О Боже! Пропадає кавун! І всі сідають рятувати кавун. Його не можна викинути. Кожен раз, як ви викидаєте кавун, вмирає кавун. То є гріх.
Гарбуз! Гарбуз - дуже гарна рослина. Коли воно росте, можна фотографувати і викладати фото. І всі будуть говорити ооооо! Гарне, але загадкове. Коли воно виростає, ніхто не розуміє, навіщо то сіяв. Але поки росте, приємно думати: Боже, адже гарбуз можна запекти в духовці, покласти в кашу, зварити суп-пюре з гарбузовим насінням! Тут проблема в цілеспрямованості, думаю.
У найспекотні два тижні ґаздині пізнають комбінаторность, вони пхнуть в банки сливки й малину, груші та яблука, капусту і сливки і родзинки і моркву, а самі просвітлені спроможні навіть створити варення з кабачків із патисонами. Домашніх переважно і силоміць годують салатом з помідорів, огірків, цибулі, капусти і пастернаку. Ніхто не знає, що це, але щороку його сіють. Деякі про ньо читали, але у тих розумників воно чомусь не росте, на дачі самі ялинки.
І поки це пре звідусіль зі страшною силою, мріють, щоб в сусідньому дворі жила маленька Оленка з гарним апетитом, щоб не дати тому пропасти, бо свої, к&₽ва, не їдять. Оленку звали б в гості кожен день. У різні сім'ї. А батьки Оленки, зметикувавши, здавали б її в оренду. Купили б автомобіль і, звичайно ж, дачку. І тоді що? Лишенько! Тоді Оленка закінчиться, їстиме лише своє.
Тому, озвірівши від повноцінного раціону, починаються дзвінки по родичах і запрошення в гості. Родичі дивуються, що їх звуть. Але вони кладуть в сумки кукурудзу, вони кладуть в сумки помідори і цибулю, качан капусти і часник, слоїк варення і меду, курча бройлера і кабачок, і приїжджають в гості. І привозять їжу, бл&ді. І не розуміють, чому у ґаздів на обличчях неприязнь. Але не гнати ж родичів, всі сідають за великий стіл і їдять кабачки. Їдять печене, смажоне і борщ. Їдять малосольні огірки і помідори. Помідори в шкірці і без шкірки. І смакують маринований часник. А коли все вже поїли, ґаздиня, сяючи як номінант на Оскар, витягає з духовки шарлотку. Родичі ввічливо посміхаються і кажуть, що вони там, вдома, забули вимкнуть світло, праску і лампадку, і мусять терміново виїжджать. Ееее, ніііі! Беріть з собов, вверочі до чаю нагодиться. І ґазди лаштують в дорогу кабачків, шарлотку, яблук, помідорів, сальця, і знов яблук. Тому що не можна вітамінам дати пропасти.
Тому кожен дачник у вересні - комора вітамінів. Ходяча пузата комора вітамінів. Яка їсть ці вітаміни про запас, що так само перспективно, як зжерти індульгенцію або двічи подивитися на анальгін.
З дачі всі обов'язково заїжджають на ринок, прискіпливо оглядають місцеві кабачки і згадують, що на зиму треба морозити! І морозять журавлину, брусницю, зелень на юшку, помідори, синенькі(бо 30 банок певно замало було) та пальці, перекладаючи в морозильнику зручніше торішні запаси.
А схуднувши до травня і забувши весь жах вересня, ми знов вийдемо на ділянку, гордовито і замріяно осягнемо її поглядом і скажемо: Е, ніііі! Я не дурень, я посію менше кабачків! А решту херану квасолькою!
Ірина Абрамова
Переклад Дідик Маргарита