Re: между нами, девочками
Треба слова спеціальні знати, чарівні...
А якщо серйозно, то можна (треба) говорити з рослинами (говорю). Можете не вірити, але це так. Вони все чують і розуміють.
Сажу город, дерева чи квіти завжди сама. І нікого, крім чоловіка, до того не допускаю. У доброму настрої і вже з насіння чи гілочки-листочка бесідую з ними, домовляюся, щоб росли. Для мене це священнодійство. Як помошники декілька років були -- не те. І не важливо хто це, мені вони тільки заважають.
Але не у неділю, ніколи.І не у свято... Хіба забудуся.
Як я десь їду, або хворію все це видно відразу. Коли з ними, нічого особливого не роблю, але все буяє.
Р.S. Я народилася й виросла "на асфальті"...
|