Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю...Що, мабуть, Аня, то від тебе до нас та краса прилетіла?
Довгенько той фронт мандрував, цілісіньку добу, ще й не витратив себе по дорозі, не поменшав
Вітуся, я вражена!
Добре, що я не рахувала свої кубометри дощів, бо геть би збожеволіла від обʼємів! Вже й не намагаюсь пройти в город, аби не загубити капці. Нічого не сохне- вологість зашкалює, а від Ані знову повзе "вісточка"
