В такій сітуації вибору нема, треба тільки терпіти та нести свій хрест...
Постійно нагадую собі мудрі слова досвіченого медика:
якщо щось хочеш зробити для лежачого хворого, то спитай, КОМУ це потрібно? Не треба мучити хвору людину своїми забаганками та фобіями...Без варіантів міняю пелюшки та білизну одразу же, підмиваю, купала раніше кожного дня, бо вона нормально реагувала. А останні два місяці ій боляче, коли я її тягаю по ліжку, турбують ноги та голова, тому я звела до мінімуму такі дії. Знаю, що старі люди можуть митися раз на місяць, і це не залежить від зручностей, у них інші потреби організму.
А от із їжою - як мене лаяли, що я в період безпам"ятства мами (вона із закритими очима тільки рота відкривала, а ковтати та жувати не могла), із шприца давала воду та молоко... Сказали, що я її не пустила...
Тільки що пропонувала їй супчик свіженький, мама не схотіла, а творожок із молочком та цукеркою "Пташине молоко" з"іла із задоволенням. То й добре!
Коли починається чергове виключи-картоплю-принеси-мед-огірки-де-мій-гаманець-куди-поділася-корова-авто-мені-треба-на-роботу... відволікаю її розмовами як-тебе-звати-скільки-дітей-онуків-правнуків..., підігрую, як радять лікарі, щоб хворий не нервувався. В мене своє ноухау - коли вже спиці-гачок-ножниці-нитки не можна було давати до рук, я розкручувала еластичний бінт, більше двох метрів, і просила маму скрутити. Дякувала за охайність, вона просила ще принести, я за дверима бинт розкручую, і приношу їй. Так розважаємся, поки мама не засне... Іноді даю їй смартфон із відео, вона дуже любить Ніну Матвієнко та Дмитра Гнатюка, але шось нажимє, все зникає із екрана.
Намагаюся до труднощів відноситися із гумором, сміюся, щоб не плакати.
