[Deva28]

Подготовка к новому дачному сезону :

Людина без годинника
«Ви весь час трудитеся, – зауважив якось я. – У вас немає вихідних».
«У мене й буднів немає».
«Як це розуміти?»
«Просто. Я не розділяю дні на робочі й святкові. Тому, що я люблю те, що роблю. Для мене праця більше, ніж робота і свято. Це – моя осмислена Присутність у світі. Спосіб набутися в часі і місці, в яких стою».
Можливо, тому він ніколи не мав ні годинника, ні календаря. З легкістю ходив, працював, жив. Казав:
«Робота через силу – добровільна каторга. Важка праця – важке життя, важкі думки, важкі сни, важка доля. Важливо працювати не багато, а з охотою і розмислом».
Пригадую, як ми лагодили на сільському цвинтарі огорожу.
«Перепочинь, не рви жили, – притримував мене дідо Ворон. – Буде й завтра день».
«Може, ще сьогодні встигнемо до вечора закопати стовпці», – сказав я.
«І що з того? Мертвим у гробах стане веселіше?! Чи ти гадаєш, що нам тут колись покладуть пам’ятники з написом: «Вони так любили працювати»?..
«Бачу, ви вчитеся і в мертвих».
«Само собою. Їх більше, ніж нас, живих. І вони давніші, а значить – мудріші. Дивися, – кивнув на могили, – скільки атестатів, дипломів і дисертацій. Кам’яних…»

"Світло семи днів" - Дочинець Мирослав .