Цитата:
Сообщение от Викса
Почти со всем согласна  , кроме вопроса полезности. Вот вы решили, что для вас нечто полезно, и это прекрасно  , пока вы со своим "полезно" не начинаете доставать всех вокруг. Что случается часто  . Почему весь мир сошел с ума и озаботился "пользой" и "полезностью" в глобальном масштабе? Но при этом адепты полезного не закрывают чадящие заводы, загрязняющие не только города, но и моря, а начинают прочищать мозги своим близким - о вреде колбасы, ГМО и лаурил сульфата.
Zaja, не совсем по теме вашего поста  Просто в последнее время читаю прессу и злюсь.
В данном случае на эту колонку:
http://nv.ua/ukr/opinion/emchenko/ja...v-2401004.html |
Доставать нікого не дістаю. Син з сім’єю живе окремо. Їм стараюсь не заважати. Живемо з чоловіком удвох. Обоє дорослі вже давно. Смаки схожі. Якщо кому з нас чогось там не подобається, -- говорити ще не розучилися. Обговорюємо. Ковбасу інколи їм, задоволення від неї все менше. А ціна росте в зворотньо геометричній прогресії щодо моїх споживацьких цінностей. Що ж стосується іншого некорисного, то хоч я й проти, але вже не маю вибору. Це вже не на обговоренні, й мені треба пристосовуватися і з цим жити. І з ГМО, і з іншими негараздами. Якби всі захисники так званого «прогресу» користувалися його «благами» без впливу на світ та мене, то мені майже байдуже. А так, то це я вимушена з цим співіснувать. Тому й потрібна мені «дача», щоб ніхто в тарілку не плював й отрутою не годував. Натуральне, у чому можливо, хазяйство.
Те, що Ви подали про покоління міленіалів, може по моїй малообізнаності, скоріше імпонує, ніж викликає які інші почуття. Хоч за віком ніяк не можу віднести себе до цього покоління, та скоріше за все там написано про мене. Це дуже схоже на життя більшості дорослих українців. Нам не варто покладатися на державу чи доброго дядю. Дбати про себе потрібно самим.
Що стосується «сніжинок», то це особливі … «людоньки». Їх не зовсім психічне «здоровля» має ще й підґрунтя у нездоров’ї фізичному. Сьогоднішнім дітям немона надавати одне другому копняків («люлей»). Дуже утлі бо єси. Скільки випадків непередбачуваних смертей. Всі ми, дорослі, далекі або не зовсім далекі, від дитячих та юних сучасних колективів та їх відносин, не уявляємо масштабу трагедії. Й у прямому, й у переносному смислі. Що нездорові, мруть швидко. Що поведінка важко зрозуміла. Обажаються на що завгодно. Будь-хто , а не лише «маразматическая старушка», мало розуміє … сучасних унучків-«сніжинок». Що ж стосується мене, вже давно з власного досвіду, ще дитячого віку знаю, що люди не завжди однаково себе поводять. Часто що інша ситуація спілкування чи, навіть, місце, то «ІНША» людина.
Так що, не все так просто у "сніжному" королівстві.
