Зараз - кошмар!
Бо маю похресника, а чоловік двох, а в похресників брати-сестри, а ще двоє своїх діток...
І вже з пару тижнів бігаю-шукаю, що ж би такого всім подарувати...
Листи писали обоє - за меншу (4 р.) сестра моя писала, бавилась з нею. А син (10) писав сам, ще й нам не показував, мовляв, він пише Миколаю. Ще вірить у нього, хоча половина друзів уже знають... Але я не хочу дитину розчаровувати... Хай вірить, що Миколай є, ну він же жив насправді. А далі - ми помічники Миколая! А потім сховав свій лист окремо на вікно, я ледве знайшла! Він зранку прокинувся і першим ділом до вікна - ух ти, Миколай забрав лист!
А зранку 19 - це така радість! Стараюсь записати на відео їхнє пробудження. Старший минулого року прокинувся ще десь о 6-й ранку, але до 7 не спав, лежав, щоб нас не побудити. А потім малу як будить, а вона спросоння ще не розуміє, що трапилось, і то ж таке щастя, що Миколай прийшов-таки!
А ми як малими були, влаштовували з сестрою пастки на Миколая, щоб його зловити. Обмотували якимись нитками всю кімнату, речі ставили, щоб вони попадали, як хтось підійде... Так нікого й не зловили.
А потім одного разу знайшли подарунки в шафі... Відтоді вже почали розуміти...
