[Zaja]

З овочевого фізалісу колись робила досить смачні цукати. Зробити їх неважко, але повозитися прийшлось. Солодкого фізалісу не було так багато. Був він, як писали вище розміром з вишню. З'їдався швидше, ніж вспівав стигнути.
Робила приблизно так:
Мила, наколювала фізаліс голкою-циганкою. Робила сироп з розрахунку на 1 частину води 3 частини цукру. Цукор засипала в кип’яток. Варила до стану, коли сироп не тік, а капав з ложки, т. т. до стану майже карамелі. Гарячим сиропом заливала підготовлений фізаліс. Цей овоч-фрукт настоювався до охолодження. Потім сироп відразу або наступного дня вся процедура повторювалася лише з тією різницею, що плоди спочатку відціджувалися й ні в якому разі не варилися, а тільки настоювалися у сиропі. Процедура повторювалася досить багато раз. Не менше, ніж 12. Інколи й більше. Готовий фізаліс дуже зменшувався в об’ємі, ставав майже прозорий. Підсушувала його на ситі, й обтрушувала цукром чи цукровою пудрою. Зберігався такий фізаліс досить добре у звичайній банці з кришкою. Але не довго. Діти дуже швидко його з’їдали. Не знаю чи смакуватимуть такі солодощі сучасному поколінню дітей, та Ваші вівчарки їх точно оцінять. Можливо навіть без усіх цих процедур.