Якось я дуже втомилася, таке ходіння по камінні не для мене. Присіла відпочити, а чоловік пішов ще подивитися, пофотографувати.
Ми звернули увагу, що в Карпатах, саме на Гуцульщині, часто зустрічається слово "Гук". Біля Яремчі є водоспад Гук, у Косові - база "Над Гуком", і тут садиба "Гук". Намагалися вияснити, що означає це слово. У Косові біля річки спиталися перехожого, він сказав, що це місце, де купаються. Аж потім від господаря дізналися, що гук - це означає водоспад.
Подивитися малі водоспади вже не вистачало сил. Кінцевим пунктом нашого маршруту було місце, де дуже великі пороги, вирує ріка. Господар нас попередив, щоб ні в якому разі ми там не купалися. Вода може "схопити за ноги, затягнути під камені, або під скелю, звідти вже не виберешся". Ми там не побували.
Можливо настрій вже був не той. Гамірне місце, багато людей... Ми вирішили повертатися у Косів. Чомусь водоспади у Шешорах на нас особливого враження не справили.
По дорозі мені приходить ідея. Я починаю вмовляти чоловіка лишитися у Косові ще на 1 день. Підкоректуємо плани, все встигнемо. Що дома, клопіт, біготня. А тут ми можемо ще 1 день провести на річці, в казково - красивому тихому місці. Ми будемо цілий день відпочивати на пляжі, купатися, і що важливо для мене, знайдемо витік вапняку.
Вмовляла, вмовляла, та таки вмовила.
З дозволу господаря ми залишилися ще на 1 день.
Наступного дня вранці господар хотів нам запропонувати новий маршрут, але ... якби було більше часу...