Поселилися, оглянули все, по-телефону домовилися з Оксаною про вечерю. (Це жінка, яка приходить, тут на кухні готує, треба трохи раніше замовити, щоб вона встигла).
Зібралися піти прогулятись. Звичайно ж пішли дивитися річку. Через Косів проходить річка Рибниця.
Ми хотіли по дорозі десь перекусити, еле кафе нам не трапилося. Їх тут не так багато, як у інших "курортних" містах.
Побачили міст і міський пляж.
Побачили:
Побачили, і стало сумно. Навіщо це робити? Нам, а може нашому поколінню цього не зрозуміти.
Але ще трохи пройшли і раптом перед нами розкинулася краса.
Ми йшли вуличкою понад річкою. Ми думали, що це пішохідна зона. Але за якийсь час одна машина все таки проїхала. З одної сторони трохи як на підвищенні, на пагорбі приватні будинки, невеликі бази відпочинку. Все густо засаджене деревами. Біля будинків квітники. Чепурненьке містечко.
А з другої сторони дороги річка, протилежний берег - скелі. І ми знову у захваті від видовища.
Спускаємося до річки (дорога над нею височенько). Гуляємо, розглядаємо. Сідаємо на тепле каміння і слухаємо шум води.
