Поляна невелика, але дуже виразна, яскрава, з квітами і некошеними травами, оточена гарним строгим лісом.
Ми нарвали листя Іван-чаю, і зрозуміли, що це практично кінець нашого маршруту. Даліі треба буде йти пішки на гору. Неподалік база, сувенірні кіоски, кава, чай, пункти прокату спорядження, теплого одягу, взуття.
Нам сказали, що йти на Говерлу немає змісту, туман, ми все одно нічого не побачимо. Та й не для мого здоров'я такі сходження. Може колись, іншим разом.
А люди йшли, молодь, і не молодь. Хтось навіть без головного убора, без дощовика. Їм хотілось.
Ми вирішили повертатися назад.
На наступний день розпогодилось. Ми поїхали за село, серед лісу знайшли з'їзд до річки. В цьому місці ми провели цілий день. Тишина, цивілізація десь там... далеко. Ми самі, з нами лише гори, скелі, ліс і річка.
Я люблю Вас, Карпати.
А на 4-й день прийшов час збиратися і їхати у Косів. Там ми запланували провести 2 дні. Так що - в дорогу.