Це знову я...
Мені скор 65, я програміст, інформаційник, викладала в технікумі, університеті, вела комп"ютерні курси - вчила піонерів та пенсіонерів володіти компом. Так ось - зараз мені ВАЖКО!
Сьогодні вранці, щоб поміняти фон на екрані, витратила півгодини...
І то за допомогою хелпа.
Планшет подарували мені на НР, так я досі не всі функції знаю, так, фільми подивитися та музику послухати під в"язання - це я зуміла швидко, бо мотивація.
Діти в суботу допомогли мені з мейлом, бо я боялася нашкодити... чоловік завів свій, а я випадково видалила йому пошту...
Коли мені дорікають, що тыжепрограммист - так коли це було?
Не треба дорікати молодим або старим, коли вони бояться чогось нового. Згадала, як я виступала психотерапевтом для людей, яких життя заставляло освоювати нові для них прилади:
Я розказувала, як мене,
міську відмінницю, свекруха вчила
доїти корову! Я боялася навіть підійти до цієї скотини... Та нічого, навчилася.
