Читаю вас і думаю, напевне я ще не дожила до того віку/часу....
Коли ж пожити для себе??? Хоч трішечки! В дитинстві треба батьків слухати/непозорити/втілювати їхні невтілені свого часу бажання, в юності все те саме помножене мінімум на 2, в молодості множення продовжується з ще більшими вимогами і вже з конкретними претензіями. А тут же за пару років - "толі єщє будєт!"
Задоволення від того що тебе привели на світ рівняється нулю(((( Намагаєшся часом і з шкіри вилізти - тільки щоб всім було добре, а потім звісно ти ще й винна
а от хто не годить - годять йому
Як там можна незаморочуватися, щоб і совість потім не мучила, і хоч якесь задоволення від життя отримати???